Коли я була маленька, однією з Найкрутіших розваг було відвідування луна-парку. Так називався парк аттракционів, який гастролював із міста в місто. Зазвичай таким похідом нагороджувалися успішне закінчення навчального року, або якесь свято.
Ми з сестрою дуже чекали цієї нагоди, і як потрапляли - то вже лізли на все що крутиться і вертиться .
foto
І якщо покатульки на центрефугі, ромашці та лебедях(тошнульки я б зараз їх назвала, тількі різні за швидкістю) хоч якось претендували на звання розваги, незважаючи на почуття після них, то от кімната жаху досі викликає в мене погані спогади.
Я тоді дуже налякалася. Вийшла звідти в слезах, бо мало того, що всюди були гроби, скелети і привиди, погано пахло, так ще й в масці вискочив хлопець і полоскотав. Досі пам'ятаю той жах😅
Тому нікому не рекомендую, і своїх дітей всіляко б відволікала б, якщо б ще десь зустріла таке диво.
Зараз мені подобається відношення малих до розваг-так, їм це подобається, як і нам, і я знаю "опасні зони", то якщо нема часу там зависнути-оминаю стороною. Але вони не лізуть всюди, а обирають те, що їм до смаку. Мабуть, це обумовлено тим, що такі розваги не дефіцитні, як було в моєму дитинстві.
🤍