Чортик в пеклі гарний жив,
З усіма він там дружив.
Хотів лиш творить добро,
Вирішив усім на зло.
Пекло злеє полишити,
Радість на землі творити.
Взяв з собою свої вила,
Полетів наче на крилах.
На щиру землу, золоту,
Щоб творити доброту.
Вмить там зайнявся ділами,
Щоб не панькатись з панами.
Він не думав, не мудрив,
Свою партію створив.
«РПЧ» її назвав,
Різних «кадрів» сам набрав.
Почав звірів захищати,
Панів вилами лякати.
Бува чорт таке утне,
Корову в раду приведе.
Землю почне сиру їсти,
На трибуні сало гризти.
Навіть голосно горлає,
Всіх до бунту спонукає.
«Панів треба розстріляти,
Бідним звірям хату дати.
Дітей наших захистити,
Раду в лісі замінити.
Щоб бюджет не обкрадали,
Гаманці не набивали».
Чорт і допити веде,
Батогом злочинців б’є.
Від крокодилів захищає,
Сову, пугача лякає.
Допомагає і стареньким,
Дуже кволим та больненьким.
Землю стане та обробить,
Всю роботу умить зробить.
Через брід переведе,
Добро любить над усе.
Завжди вила на плечі,
Залізні, гострі та міцні.
Так живе чорт до сих пір,
Він загляне в кожен двір.
Допоможе, поговорить,
Вмить новеньке щось утворить.
Його звірі прославляють,
Дуже «РПЧ» кохають.
