Коли вже припините ви, депутати,
Любу країну всю обкрадати?
Рідну земельку продавати за мільйони
І будувати великі хороми?
Дерева вирубувати і парки ламати,
І знову на цьому собі заробляти?
Ветерани за вас на війні воювали,
А ви навіть пенсії їм не підняли.
Немає, де дітям нашим погратись,
Дитячих майданчиків, щоб разом кататись.
Бабусям немає де відпочити,
На лавочці сісти, погомоніти.
Усюди заправки, кафе, магазини,
Одягу, золота повні вітрини.
Ресторани, генделики і суші-бари,
Великі «Фуршети», автобазари.
«Немає грошей? То звідси іди,
Навіщо нам треба такі бідняки?»
Мову співучу перетворили,
«Добре» на «Ок» ви замінили.
«Гарно» на «Класно», «Привіт» на «Хелоу»,
Чи наш президент в США перейшов?
Якби Шевченко на це подивився,
Він би від жаху перехрестився.
Невже за Вкраїну даремно страждав?
І мову в кайданах свою прославляв?
Вже немає степів і Дніпро не шумить,
Соловейко під хатою не цвірінчить.
Нема вже дівчат у віночках красивих,
І парубків, моторних, сміливих.
Нема вже нічого і сльоза не тече,
Марним було страждання моє!
