З чого починається життя? Звісно ж з чоловіка та жінки, які створюють сім’ю.
Ось так почалося і моє життя. На його початку моя мама Наталія була звичайною дівчинкою, але мала вона і особливості. Народилася у звичайних батьків — Григорія Гавриловича Скрипки та Світлани Антонівни Скрипки. У неї був молодший брат Віталій. Навчалася мама в спеціальній школі-інтернаті для дітей з порушеннями зору, який знаходиться в м. Києві біля Байкового кладовища. Це були не найкращі часи для людей з особливостями, бо їх приховували від суспільства або ж оформлювали у такі спецзаклади.
Але незважаючи на свій особливий стан (інвалідність по зору), мама була не тільки активною ученицею, але й громадським діячем. На змаганнях із бігу, віджимання та підтягування на перекладині вона займала перші місця. Також проявила свої здібності як староста класу, старший піонер і дієвий керівник. На різних екскурсіях та поїздках, які влаштовувала школа, маму ставили за головну над групою дітей. Після закінчення школи Наталія пішла вчитися на кухаря.
В 1981 році, коли було побудовано будинок по вулиці Райдужна, 1 Дніпровського району, моєму діду Гриші дали трикімнатну квартиру на 13-му поверсі. Родина переїхала до нового дому, милувалась красивими краєвидами у вікнах. Матуся любила гуляти біля будинку, розмовляти про майбутнє з подружками, сидіти біля озера та ловити рибу. Ця любов до риболовлі перейшла до неї від мого діда. Той також любив рибалити.
Потім маму познайомили з моїм майбутнім батьком — Валерієм Івановичем Дубішиним. Був він з міста Вознесенська Миколаївської області, мав брата Сергія та дві сестри — Ольгу і Валентину. Коли батько служив на морському флоті, мама листувалася з ним, обидва планували спільне життя.
Після повернення зі служби зробили скромне весілля, на якому були присутні близькі та знайомі наречених. 2 грудня 1988 року молодята стали на весільний рушник: маленька і тендітна Наталія (зріст 145 см) та високий і стрункий Валерій (зріст 180 см). Нова сім’я жила окремо від батьків, в комунальній квартирі на вулиці Бориспільській у Дарницькому районі. До мого народження мама працювала в універсамі «Десна»: зважувала та пакувала харчі, розкладала їх по полицях. Персонал магазину любив і цінив щиру, працьовиту дівчину в окулярах. Батько ж пішов працювати на будівництво.
