Любі діточки, сідайте,
Зручне місце вибирайте.
Я вам казку розкажу,
Може розуму навчу.
Десь за полем, за горами,
За безкрайніми морями.
Мирно, тихо звірі жили,
В своєму лісі не тужили.
Лис колись був голова,
Але сталася біда.
Набрид звірям цей хитрун,
Ненажера і товстун.
В купу всіх вони зібрали,
Лиса з лісу геть прогнали.
Пустим місце не було,
Вмить хазяїна знайшло.
Заєць президентом став,
Всім добре жити обіцяв.
«Будем жити по-новому!» —
Він горлав наче з дурдому.
Хоче безвізовий режим,
Але навіщо він усім?
Почав їздить за кордон,
Пише кожен день закон.
З БаоБамом став дружити,
На іншій мові говорити.
Помічники були у зайця,
Такі дружні, наче пальці.
Кролик, перший помічник,
В усьому лісі керівник.
Знає мову різну, всяку,
В раді він не лізе в драку.
Їздить в джунглі полюбляє,
Левиця там його чекає.
Про допомогу він прохає,
«Бюджету в лісі не хватає.
Бо коли лис геть тікав,
Барахло усе забрав».
Левиця вірить та дає,
Тільки поміч куди йде?
В центрі лісу є свій пан,
Сильний, дужий, як ураган.
Ведмідь грізний, запальний,
Але трохи бач дурний.
Зібрання коли веде,
То таке бува несе.
Що не можна зрозуміти,
«Га? Та шо? Куди подіти?».
Поважно в лісі всюди ходить,
Порядки по кущам наводить.
Чужі нори закриває,
Дупла зносить та ламає.
Все усюди контролює,
Тільки звірів він не чує.
Так утрьох вони панують,
Їдять добре та жирують.
Навіть штат сформулювали,
Солідарністю назвали.
Є достаток та тепло,
Їм на інших — все одно.
Але закінчиться терпець
І настане усім грець.
Знов підіймуться звірята,
Буде бідна кожна хата.
Їх, як лиса проженуть,
Голову собі знайдуть.
Щоб усім допомагав,
Ліс, достаток підіймав.
