Мій син Валентин з дитинства був захоплений природою. Він міг годинами спостерігати за метеликами, жуками та, звичайно ж, птахами. Але справжня пристрасть до бердвотчингу у нього з'явилася, коли йому виповнилося десять років.
Якось, десять років тому, ми ходили берегом річки Десна.
Валентин помітив рідкісного птаха, назву якого я вже й не згадаю, і погнався за ним. Довга гонитва увінчалася успіхом. Валентину вдалося сфотографувати птаха на свій старенький телефон. Але коли син показав фотографію, то нічого, крім дерева з великою кроною, роздивитись на ній було неможливо.
Валентин був дуже засмучений, адже там на фото птах є, а його ніхто не бачить, і навіть при максимальному збільшенні.
Після цієї пригоди ми купили сину фотоапарат із можливістю фотографувати об'єкти на великій відстані.
Вівсянкв звичайна
Плиска біла
Плискв жовта
Горихвістка чорна
Щиглик
Синьошийка
Вільшанка
Турпан
Свою кімнату син перетворив на справжній штаб бердвотчера: на стінах з'явились карти із зазначеними місцями проживання різних птахів, схеми міграції, місця спостережень. Полиці заповнилися книгами та журналами про птахів, а на столі завжди лежав щоденник, куди він записував результати своїх спостережень.
Ну і звісно у Валентина величезний архів фотографій із птахами яких він особисто сфотографував. Цей архів його гордість.