Усім привіт!
Ще жодного разу, відколи я тут, не полінувалася з написанням допису про відвідування Книжкового Арсеналу в Києві, і, звісно, із традиційним фотозвітом із придбаними на ярмарку книжками. І хоча сьогодні вже середа, враження досі не відпускають.
Позаяк в останні роки, а саме в умовах повномасштабної війни, цей книжковий фестиваль перетворився на місце зустрічей і обіймів, які зігрівають та заряджають новими емоціями, обміном думок та ідей, збагачують цікавими читацькими знахідками, які допомагають глибше пізнати цей світ і нас у ньому.
Оскільки тема цьогорічного фестивалю була «Все між нами — переклад», якось так невимушено вийшло, що серед моїх покупок всі книжки перекладні.
Уже завершую читати мангу «Мемуари лісу», частина третя, бо ми колекціонуємо цю серію, щоразу купуючи новий том на Книжковому Арсеналі. Лишилося дочекатися останнього, четвертого тому, який «Nasha idea» обіцяє вже видати цього року. Унікальність цієї манги в тому, що це захопливе пригодницьке чтиво як для дітей, так і дорослих.
А ще вона має терапевтичний ефект, бо її автор, сучасний французький письменник Мікаель Брюн-Арно — колишній психолог, який добре знається на людських почуттях і переживаннях, знає чимало рецептів для зцілення душ і про те, як пробудити в серцях віру та надію.
«Кінцуґі: поетичне лагодження» Бонні Кемске від улюбленого видавництва ArtHuss — це і про японське мистецтво лагодження розбитої кераміки, і про терапію, бо ця книга, власне, народилася з переживання втрати авторкою близької людини, і стала таким собі «кінцуґі» для її розбитого серця.
«Англія, Англія» Джуліана Барнза. Читала всі книжки цього автора, що видавалися в Україні, і всі маю в своїй читацькій колекції. Тож ця стала новим поповненням моєї домашньої бібліотеки.
Ну і довгоочікуваний Мішель Пастуро, з його дивовижною серією історій про колір від видавництва «Лабораторія». Наразі тільки «Синій» і «Жовтий». На черзі «Зелений». Ну, ви зрозуміли, чому книжки про колір. Гадаю тим, хто читає мої дописи, пояснювати не треба. І так символічно було придбати ці два томи у кольоровій гамі українського стягу в останній день фестивалю у хвилини, коли на росії палала їхня стратегічна авіація. В житті не буває випадковостей, правда?
Загальні враження від фестивалю — це насамперед люди, які відвідали Книжковий Арсенал 2025. Молоді, яскраві, вільні, інтелектуальні, позитивні, самобутні. Усміхнені обличчя, світлі й променисті погляди, національна ідентифікація у вбранні: від маленького піну на кофтині із зображення «чудернацьких звірів» Марії Примаченко — до розмаїття вишиванок, стилізованих кишень (гаман або ладунка — український традиційний поясний аксесуар-сумочка), торбинок, прикрас тощо. Це не може не надихати і не вселяти надії у наше майбутнє. І як завжди, неймовірні ілюстрації наших художників, які я ніколи не проминаю повз, і завжди тут ділюся їхніми роботами з вами. І цей раз не виняток.
А наостанок наша Печерська Лавра і наш Дніпро широкий на момент повітряної тривоги. Були, є і будуть! І неймовірно тішить, що ти тут і зараз, вдома, у самому серці своєї країни.
Тож завершу цей допис однією з цьогорічних фестивальних ілюстрацій, яка підкорила моє серце, з написом українським шрифтом: «РІКИ НЕЗМІННО ТЕЧУТЬ ДОДОМУ».
Дякую за увагу! Читаймо, бо знання — це сила, що породжує мудрість. А мудрість — це зброя, яку не купиш за жодні гроші світу.