Привіт, друзі.
Минає останній тиждень грандіозної виставки в Українському домі під назвою "Хліб". Добираючи фото до мого останнього допису, присвяченого цій виставці, я наче відвідую її заново.
Роздивляючись світлини, відновлюю в пам'яті приємні враження й помічаю нові деталі. Насамперед розмірковую над тим, наскільки тема хліба багатогранно висвітлена в українському мистецтві: починаючи від стародавніх мальованих народних ікон до художніх витворів професійних митців.
Адже для нас, українців, хліб — не лише невіддільна частина нашого повсякдення, — а й саме життя. Недарма слово "життя" та "жито" мають один корінь.
Відвідуючи останній поверх виставки, можна простежити як у площині мистецтва хліб стає і сюжетом, і метафорою. Просто погляньте на цю картину "Хліб" (1963) української художниці Ади Рибачук. Наче все виглядає просто, але скільки тут сенсів.
Загалом на виставці представлені роботи Марії Примаченко, Алли Горської, Тетяни Яблонської, Віктора Зарецького, Жанни Кадирової і ще понад 50 митців. Цікаво, що багато картин і скульптур для відвідувачів виставки представлені вперше.
Окрім того чимало предметів для експозиції надано з приватних колекцій поціновувачів української старовини.
Зокрема, ця народна ікона "Святий Миколай з житієм", Захід України, XVIІI століття, належить до приватної збірки українських ікон XV–XX століть родини Понамарчуків.
Але краще на власні очі все це один раз побачити, аніж сто разів почути. Бо те, що закарбовує наш зір наживо у нашу пам'ять, тримає під враженням значно довше.