Усім привіт.
На початку тижня подивилася фільм "Хід короля" за мотивами бестселера Стефана Цвейга "Шахова новела", анонс якого бачила в кінотеатрі ще наприкінці листопада 2021. Він привернув тоді мою увагу, і я планувала на нього сходити. Проте не склалося. Та зараз момент для перегляду мною цього фільму випав дуже вчасно. Рекомендую його подивитися всім.
Події фільму розгортаються в Австрії, коли нацистська Німеччина ось-ось оголосить сусідній країні ультиматум. У це ніхто не вірить, такого ж не може бути, преса про це не пише, зрештою, є закон. "Допоки у Відні танцюють вальс, Австрія не паде". Ну, більшість українців у травні 2022 теж збиралася на шашлики. Бо ж хіба Росія може здійснити повномасштабне вторгнення в Україну?! Згадайте, стільки було зухвалих жартів з цього приводу, зокрема про тривожну валізку, тощо. І це при тому, що в нашій країні вже 8 років тривала гібридна війна.
Головний герой фільму потрапляє під арешт, а відтак "на подвал". Упродовж року ув'язнення він зазнає моральних знущань і катувань, але гідно опирається системі, і не видає таку необхідну їй інформацію. І це не може не викликати паралелі із нашими полоненими й закатованними жертвами рашистського режиму, про яких ми нині всі знаємо аж ніяк не з кіно.
Дивившись цей фільм, розвиток подій якого накладався на мої переживання і біль з реального життя, я не могла не думати про те, що історія знову повторюється і йде по колу. Ті самі методи і прийоми, терор, безкарність, ненависть, геноцид. Що характерно, як і фільм "Мюнхен. На порозі війни" (2021), "ХІд короля" вийшов у прокат теж буквально на порозі повномасштабного вторгнення Росії в Україні. Але не зважаючи на такі нагадування, зокрема, у кінематографі, світ знову наступив на ті самі граблі, і попри набутий, здавалося б, гіркий досвід, свідомо допустився тих самих помилок.
Буквально одразу після перегляду фільму я побачила на одному з ресурсів знайдену нашими військовими пластикову коробку із золотими зубними коронками, які вирвали російські потвори у мешканців селища Піски-Радьківські на Харківщині. Мені забракло слів після цієї новини. І миттєво виникли паралелі із взуттям убитих в концтаборі Аушвіц.
Таке враження, наче ми зараз переглядаємо страшне кіно, тільки вже опинившись по інший бік екрану. Усе, усе в російсько-українській війні розгортається за раніше опрацьованим в історії сценарієм, лише з певними модифікаціям, але з не меншою підлістю та жорстокістю. Тому фільм "Хід короля" по-справжньому зрозуміти до глибини душі можна саме зараз. Бо тут ледь не у кожному кадрі простежуються кричущі паралелі до дня нинішнього.
Загалом фільм "Хід короля" - це майстерно зроблена картина, в якій органічно переплелися історична драма та психологічний трилер. Тут чудова акторська гра, яскраві театральні прийоми, вишуканий дизайн костюмів. Цей фільм наочно демонструє потворне обличчя нацистського режиму, акцентує увагу на умінні зберегти в надскладних умовах людську гідність тими, хто стали його жертвами. І по закінченні перегляду фільму боляче усвдомлювати те, що цей режим у ХХІ столітті знову постав із мертвих.