Усім привіт!
Життя на шалених обертах мчить вперед, що навіть не всигла помітити, як настав останній день зими. Зими, яка в останні тижні лютого бодай трохи потішила казковими краєвидами, ненадовго огорнувши землю пухкою сніжною ковдрою, а сади й ліси довкола вдягнувши у білі шати.
Закарбувавши під час прогулянок миттєвості цієї зими в особливо естетичних для мене деталях, все ніяк не могла знайти час, аби поділитися ними з вами. Аж поки не настав день, коли зима "покине землю уночі і полетить в країну невідому".
Просто хочеться їх лишити тут собі на згадку, у монохромі, як те, що вже лишиться у минулому, як один з небагатьох приємних і чистих спогадів цієї зими, овіяних ледь вловимим шармом.
Не сказати щоб останній день зими вселяв якусь особливу надію у великі зміни на краще, але втішаєш себе думкою, що "всі зрадіють весняній обнові". Бо щось таки має нас підбадьорити, вдихнути в нас нові сили на подальшу боротьбу і спротив мороку з Півночі.
Прощавай останній день справжньої лютої зими. І нехай прийдешня весна пробудить в нас ще більше внутрішнього світла, оновить нас і прояснить думки.
Кінець зими
Зима кінчає свій шалений біг,
Коротша ніч і довше день ясніє.
Пригріло сонце і підтанув сніг,
А де-не-де вже й пролісок синіє.
Ще трохи і потягнуться ключі,
Веселики повернуться додому.
Зима покине землю уночі
І полетить в країну невідому.
І завесніє веселковий світ,
Розкриють квіти пелюстки чудові.
А сонечко пошле усім привіт
І всі зрадіють весняній обнові.
Надія Красоткіна
Приєднуйтесь до п'ятничної ініціативи #fridaypoem by 