Учора в Освіторія Хаб відбулася закрита предпрезентація Лятошинський-клуб / Lyatoshynsky Club. Радісна подія для тих, хто щиро вболіває за українську культуру і словом, і ділом, роблячи вагомий внесок в її просування не лише вдома, а й за кордоном.
На предпрезентації були присутні представники музично-наукової спільноти (музикознавці, виконавці, композитори, наукові консультанти), до числа яких належу і я, і, звісно, меценати клубу. Бо в наш час без меценатської підтримки наша культура не зможе повноцінно розвиватися і голосно заявляти про себе світу. Тому я дуже вдячна організаторам за запрошення, обговорення і незабутній музичний вечір. Бо востаннє наживо слухала музику Бориса Лятошинського кілька років тому. І не тому, що я не мала на це часу, а тому, що його музика в Україні, вже не кажучи про світ, звучить вкрай рідко.
Не знаю, чи для когось тут відоме ім'я цього видатного українського композитора, диригента і педагога, який виховав покоління композиторів-шестидесятників. Бо Борис Лятошинський, без перебільшення, наш український Бетховен, який лишив після себе вагому спадщину музичних творів. Але на відміну від творів німецького композитора, музична спадщина Лятошинського видана станом на сьогодні лише на 35 відсотків. Ви уявляєте, як це мало?!
Це всеодно, щоб стільки було видано зі всього творчого доробку музики Моцарта. Це яка була б втрата для світової культури! Але ми теж є частиною світової культури. І творчість Бориса Лятошинського тим паче заслуговує на те, щоб бути знаною на весь світ. Бо, як це не прикро, навіть його епістолярна спадщина практично досі лишається в рукописному вигляді. А це історія і традиція. Утім, не слід і те, і інше сприймати як минуле, бо це сьогодення. І він того, який поступ воно матиме, залежатиме майбутнє і нашої культури, і нашої держави.
Завтра є чудова нагода доторкнутися до світу прекрасних музичних творів Бориса Лятошинського, відвідавши концерт Kyiv Symphony Orhestra в готелі Hilton. Подаруйте собі радість, занурившись у світ високої, елітарної української музики. Підтримайте власну культуру і відчуйте гордість за неї. Бо така музика не лишає байдужими навіть найвіддаленіших від мистецтва людей. Позаяк в її інтонаціях ви почуєте мову своєї країни, і потім вже ніколи не сплутаєте її з мовою музики інших народів. Бо в музиці теж зберігається наш генетичний код. І звуки можуть сказати значно більше, аніж слова.
Фрагмент струнного квартету № 4 (сюїта на основі українських народних пісень) ор. 43 (1943 рік написання твору) Бориса Лятошинського можна послухати за цим посиланням
https://www.facebook.com/1051907682/videos/pcb.10222375892600120/898690854133721