Усім привіт.
Ось і минули свята різдвяно-новорічного циклу. І за традицією в багатьох регіонах України після Водохреща спалювали Дідуха на знак завершення старого року і початок нового, на заклинання ранньої весни й новий врожай хліба.
Звісно, що колоски з Дідуха перед тим вибивали на зерно, яким, за звичаєм, господар засівав власні хату й господу, а відтак і поле.
Відвідуючи другий поверх виставки "Хліб" в Українському домі, про яку я почала розповідати в одному з попередніх дописів, мою увагу привернула інсталяція із зерном різних посівних культур, які здавна вирощували в Україні.
Так цікаво було без підказки вгадати кожну зернову культуру, розміщену в окремому скляному фрагменті інсталяції. Лише однієї пшениці я нарахувала більше 6 видів серед твердих та м'яких сортів!
І на якому емоційному контрасті було побачити це фото Мстислава Чернова із фотокореспондентом Євгеном Малолєткою на фоні палаючого пшеничного поля в Харківській області внаслідок російського обстрілу 29 липня 2022 року.
Діана Біліченко. Дзевульська плитка. Із серії Ризома. Зникаючий Метлах, 2025
Утім, як для митця, для мене стали справжнім відкриттям на виставці роботи сучасної української мисткині Діани Біліченко. Їх витонченість і майстерність, сповнену особливої тонкості виконання, важко передати через фото.
Мереживо й плетива з коріння пшениці в об'ємі й на пласкій поверхні. Це треба бачити наживо, і у вас ще є можливість це зробити. Адже виставка "Хліб" в Українському домі триватиме до 16 січня включно.
Ганна Саматіна. "Сонце" (1970-ті). Рослинна мозаїка, темпера.
Завершальну, третю частину допису про мистецьке й сакральне значення хліба в українській культурі, експоноване в рамках третього поверху виставки "Хліб", додам незабаром. Наразі дякую всім за увагу.
Ніна Саєнко. "Зустріч" (1993). Дерево, солома, інкрустація.
До зустрічі! :)