Привіт, друзі!
Свята наближаються. І всі ми, як і весь цивілізований світ, щиро хочемо радіти прийдешньому Різдву. Купувати рідним та близьким подарунки, декорувати святково свої оселі, прикрашати ялинку. Ми намагаємося жити далі попри все. Бо ми, українці, маємо всередині себе неймовірне світло й потужну, непоборну внутрішню силу, в яку ще самі до кінця не можемо повірити. Але я вірю. Ні, я це знаю, бо ледь не щодня зустрічаю таких диво-людей.
У цьому я переконалася, зокрема, відвідавши один із цьогорічних передноворічних маркетів подарунків ВСІ. СВОЇ, який буквально дав мені творчий поштовх, наситив шаленим позитивом, незабутніми емоціями та враженнями, які досі не відпускають.
Усе те світле, щире і радісне йшло від звичайних надзвичайних людей: покупців і продавців маркету, де панувала тепла душевна атмосфера як вдома. Бо й справді, тут всі як свої: до кого не підійдеш, всі радо тебе вітають, так щиро, так по-справжньому, із душею. Як ця мила ватага колядничків "Ой, радуйся, земле".
Зусібіч розходиться творчий дух. На що не поглянь — зроблено дбайливими руками українців. У кожному виробі відчувається море любові, зв'язок з традицією, або ж її переосмислення відповідно до сучасних трендів, але в основі всеодно лишається глибокий національний культурний меседж. Очі розбігаються, хочеться купити все й одразу.
В якійсь момент я усвідомлюю, що хочу всотувати всю цю енергію свята, і кладу смартфон у кишеню, аби просто насолоджуватися спілкуванням з людьми, відчувати радість, купуючи подарунки рідним, закарбовувати побачене у власну пам'ять. Тому більшість "фото" лишилася там, поза кадром.
"Дух животворить" і сродна праця". Саме ці відомі два вислови українського філософа Григорія Сковороди спали мені на думку, коли я вже полишала вестибюль маркету ВСІ.СВОЇ. Бо якраз все це я тут не лише побачила, а й відчула. І понесла як найважливіше "придбання" із собою, аби вже вдома творити самій: те, що вмію, що можу, що люблю, що по-справжньому хочу.
Тож далі буде... 😉