‒ Любий Діонісе, - сказав головний бог, - твоє ім’я я не назвав, тому, що ти тільки пиячиш та вештаєшся по німфам. А ті, яких я назвав, набідокурили вже цілу хату. Вони встигли укласти мільярдні контракти бозна з ким, проконсультувати персонал в Чорнобаївці, що до правильного розміщення гелікоптерів на літовище, втопити крейсер із скрепною назвою. І це тільки, що стало відомо широкій громаді. А скільки ще біди вони наробили – стане відомо ще не скоро.
‒ Чому це не скоро? – Посейдон зробив образливу фізіономію на надув губи, як дитина, в якої відібрали полуничний йогурт. – Поки ви тут облаштовувались, я працював з вологою пикою. І ти, брате, кажеш не так швидко напишуть про мої досягнення?
Зевс безсило сів на трон та матюкнувся на арамейській мові.
‒ Скажи мені, мій любий брате, що ти ще там потопив? – Запитав він у Посейдона
‒ Що ти таке кажеш, Зевсе? – Посейдон зробив пику ще більш образливу. – Ти ж заборонив топити судна. Як я можу ослухатися головного капітолійського бога?
‒ Тоді де це ти працював з вологим від поту обличчям, брате?
‒ Я, брате, подивився разом із одним українським блогером дуже цікавий фільм, який також називається «Брат». Цілих дві серії. То там дуже погана людина шмальнула в нашого хлопця в туалеті та сказала, що він ще відповість за Севастополь.
‒ І що, він відповів?
‒ Ні, той хлопчина залишився в туалеті. Відповів я.
Зевс заломив руки та матюкнувся вже на фарсі.
‒ Тільки не кажи, що ти втопив ціле місто! – Заголосив він.
‒ Тіпун тобі під язика! – Посейдон затрусив тризубом з жовто-блакитними стрічками. – Я взагалі навіть на знав, де той Севастополь.
‒ І як же ти відповів?
‒ Той блогер пообіцяв покатати мене на ракеті. Сказав, що це як велика тарзанка. Навчив, що буду летіти довгенько та швиденько. А як побачу велику білу будівлю – мушу негайно відштовхнутись від ракети та стрибнути в море. І тоді, каже, Севастополь негайно очиститься від усього брудного.
‒ І ти стрибнув?
‒ Ще й як стрибнув. Не бачив, куди далі полетіла ракета, але кораблі з бухт накивали п’ятими як треба.
Гермес тихенько розвернувся до Ареса та напівпошепки запитав:
‒ Ми із штабом чорноморського флоту якісь контракти укладали?
Арес ствердно кивнув і Гермес з відчаю врізав під хвоста гарпії, яка вешталася проміж божественних лавок.
Гарпія заскиглила та побігла жалітися до Афіни, а Гермес знову розвернувся до Ареса та запитав:
‒ Не в курсі куди вони поїхали з Севастополя?
