2022 рік
… Комендант Оленівського табору для військовополонених разом із двома кавказцями зайшов до рознесеного вщент ангару та зупинився перед офіцером -медиком.
–Ну що? – Запитав він
–Близько сімдесяти важко поранених. – Доповів медик. – Не повіриш, але у двох тільки легка контузія
–Як це вижили? - Комендант надувся та оглянувся на кавказців. – Сапери обіцяли стовідсоткове враження.
–Які сапери, таке і враження. - Медик протер окуляри та склав їх в чохол. – Моя справа констатувати або не констатувати смерть.
Комендант скреготнув щелепами та переступив через обгоріле тіло українського воїна, який навіть в такому вигляді подарував коменданту смертельну хижу посмішку.
–Де вони? - Запитав він
Медик кивнув в глибину ангару, де серед ліжок з обгорілими тілами лежали воїни.
Комендант наблизився до них та пнув ногою крайнього.
–З днем народження, нацики! Як це вас свої ж не грохнули ракетою? Вони вже по своїм палять! Думали, що тут склад зброї, а влучили Хаймерсом в вас! Шкода, що не всіх накрило.
Богдан допоміг Артему зручніше сісти біля стіни та принизливо кивнув головою в сторону коменданта.
–Хитра українська ракета цей Хаймерс. – Неголосно сказав він. - Знищила цілий ангар, а дірки в даху чи стіні нема. Зате є сліди вибуху в самому центрі ангару. Напевно, вона скрізь землю прямо з Америки прилетіла.
Кавказці реготнула, а комендант вихопив новесенький Глок з відкритої кобури, який тільки вчора отримав від кавказців в якості трофею, та приставив ствол до скроні Богдана.
–Я бачу тут вижили найрозумніші? А давай я дороблю справу того Хаймерсу з Америки!
Богдан подався вперед та уперся лобом в ствол Глока.
–Ну, стріляй. Побратими помстяться за нас усіх!
Комендант опустив пістолета, зробив крок назад та швиденько отямився, сором’язливо озирнувся та прицілив Богданові в голову.
–Здохни тварюка! – Заверещав він та надавив на курок.
–Треба з запобіжника зняти! – пробурмотів кавказець з лівого боку та показав пальцем на кнопку. – Отут о.
Комендант натиснув кнопку запобіжника та знову навів пістолет на Богдана, якого вже міцно обійняв Артем.
–Стріляй одразу в обох! – Сказав той
Троє воїнів, які лежали на землі з тяжкими пораненнями також почали повзти ближче до Богдана.
Комендант посміхнувся, направив пістолета на друзів на знову натиснув на курок.
Глок клацнув в холосту.
–Треба затвор пересмикнути. В стволі патрона нема. – Кавказець справа показав пальцем на затвор зброї.
–Знаю без підказок! – Заверещав комендант та пересмикнув затвор.