Привіт.
Хочу з вами поділиттся своїми думками.
Відчуття самотності мінливе. Я майже його не відчуваю. Іноді хочеться усамітнитися у власних думках. Але моя природа мені цього зробити не дозволяє. Я радію, що мої друзі не залишають мене на самоті, а знайомі повсякчас зустрічаються на вулицях Львова.
Все складається так, як я того хочу. Радію душею, радію тілом, радію, що можу з вами ділитися своїми віршами.
Заходь скоріш у гості
Моя пані Самотність.
Вип'єм гіркої кави,
Ще й паски вкраю!
Чи може хочеш чаю,
З ромашки й чебрецю?
Котрі сама збираю
В селі на острівцю.
Поговорімо тихо,
Або хоча б послухай:
Мої маленькі втіхи-
Сильного мого духа.
Ми можем помолитись,
Про край наш заспівати,
Сміятись й веселитись,
А можем помовчати.
Мені така знайома
Твоя тиха присутність.
Часом вона як втома,
Часом така як сутність.
Наїлась й обігрілась,
Каже Пані Самотність:
"Щось я тут засиділась!"
І зникла в невідомість....
Насолоджуйтеся весняними квітами!
Приєднуйтеся до ініціативи 