Привіт, друзі.
3 березня 1991 року громадяни Латвії та Естонії на референдумі висловили своє бажання вийти зі складу Радянського Союзу. Нагадаю, що від’єднання України відбулося цього ж року, але 24 серпня. Тобто Латвія та Естонія одні з перших нарешті звільнилися від гніту та примусового перебування в складі цієї квазідержави.
Країни Балтії по цей день ненавидять росію. Підтвердженням цього є пряма та повна підтримка України у війні. Їх уряди та громадяни одними з перших засудили дії кремля, вони завжди підтримують рішення про санкції та допомагають нам всіма можливими способами. А все через те, що ці люди ще пам’ятають хто такі кацапи: їх підступність, лицемірство та звірячі натури.
У 1939 році Радянський Союз змусив Латвію, Литву та Естонію піти на поступки та дозволити розмістити на їх території свої воєнні бази. А через рік було вторгнення червоної армії та зміна уряду. Як завжди не обійшлося від фальсифікації виборів, за результатами яких нібито громадяни виявили бажання увійти до складу Радянського союзу. Тогочасних президентів країн ув’язнили. Вони померли у Сибірі.
Далі все за звичним сценарієм – масові депортації та страти “ворогів народу”. Після таких дій, балтійці зустрічали німецьке військо у 1941 році як визволителів від росії та її штучно створеного союзу.
Hi friends.
On March 3, 1991, citizens of Latvia and Estonia expressed their desire to leave the Soviet Union in a referendum. Let me remind you that the secession of Ukraine took place this same year, but on August 24. That is, Latvia and Estonia were among the first to finally free themselves from oppression and forced stay as part of this quasi-state.
The Baltic countries hate Russia to this day. This is confirmed by the direct and full support of Ukraine in the war. Their governments and citizens were among the first to condemn the actions of the Kremlin, they always support the decision on sanctions and help us in every possible way. And all because these people still remember who the katsaps are: their treachery, hypocrisy and beastly nature.
In 1939, the Soviet Union forced Latvia, Lithuania and Estonia to make concessions and allow their military bases to be placed on their territory. And a year later there was an invasion of the Red Army and a change of government. As always, the falsification of elections was not avoided, according to the results of which citizens allegedly expressed a desire to join the Soviet Union. The then presidents of the countries were imprisoned. They died in Siberia.
Then everything follows the usual scenario - mass deportations and executions of "enemies of the people". After such actions, the Baltics met the German army in 1941 as liberators from Russia and its artificially created union.
Вже після Другої світової війни, керівництво СРСР зрозуміло, що тримати ці країни у голодно-холодному стані, як це робилося з Україною, буде не можливо. Пройшло надто мало часу, люди ще пам’ятали що таке бути вільними. Тому рівень забезпечення країн Балтії був набагато більшим ніж в інших. Таким чином хотіли позбутися бунтів.
Моя мама розповідала, що в ці країни їздили з екскурсіями та на закупи. Це був зовсім інший рівень життя та дуже Європейські республіки. В тамтешніх магазинах можна було вільно купити товар, який в нас навіть не бачили, наприклад, дезодоранти чи перламутрові помади, що смачно пахли, а не тхнули лоєм, мереживну білизну чи капронові колготи. В одному з магазинів Латвії мамина колега звернулася до продавчині російською мовою. Після цього їх ніхто не забажав обслуговувати. Всі демонстративно відмовилися чути покупців. Лише, коли зрозуміли, що то українці, атмосфера напруження спала, з’явилася доброзичливість та ввічливе поводження. Вони, латвійці, литовці та естонці, ненавиділи кацапів все життя і продовжують зневажати зараз.
Ці країни пішли своїм Європейським шляхом, після розпаду СРСР. Нам пощастило менше, бо дуже близько перебуваємо від кацапії. Такий шлях нам доводиться виборювати власною кров’ю та життям. Але ми переможемо, причому в скорому часі.
Already after the Second World War, the leadership of the USSR understood that it would not be possible to keep these countries in a state of hunger and cold, as was done with Ukraine. Too little time passed, people still remembered what it was like to be free. Therefore, the level of provision of the Baltic countries was much higher than in the others. In this way, they wanted to get rid of riots.
My mother said that they went to these countries with excursions and for shopping. It was a completely different standard of living and very European republics. In the shops there, you could freely buy goods that were not even seen in our country, for example, deodorants or mother-of-pearl lipsticks that smelled delicious, but did not smell of tallow, lace underwear or nylon tights. In one of the stores in Latvia, my mother's colleague addressed the saleswoman in Russian. After that, no one wanted to serve them. Everyone defiantly refused to listen to the buyers. Only when they realized that they were Ukrainians, the atmosphere of tension subsided, and goodwill and polite behavior appeared. They, Latvians, Lithuanians and Estonians, hated the Katsaps all their lives and continue to despise them now.
These countries followed their European path after the collapse of the USSR. We are less lucky, because we are very close to Katsapia. We have to fight for such a path with our own blood and life. But we will win, and soon.
