Мій перший День Знань без квітів та урочистостей…
My first Knowledge Day without flowers and celebrations...
Скільки себе пам’ятаю, 1 вересня завжди був для мене святковим, особливим днем. Поки була школяркою для мене ця дата була оповита сумом за минулим літом і в той же час радісною від зустрічі з однокласниками та можливістю похизуватися новеньким шкільним приладдям, бантами та блузками.
For as long as I can remember, September 1 has always been a festive, special day for me. While I was a schoolgirl, this date was shrouded in sadness for the past summer and at the same time joyful from meeting classmates and the opportunity to show off new school supplies, bows and blouses.
Студентського Дня Знань я чекала найбільше. Це означало, що знову можна поринути у таке бажане самостійне життя у гуртожитку, відчути себе дорослою, знову зібратися шумною компанією одногрупників і нарешті побачити кавалера після 2 місяців розлуки.
I was most looking forward to the Student Knowledge Day. This meant that you can once again immerse yourself in the desired independent life in the dormitory, feel like an adult, gather again with a noisy group of classmates and finally see your boyfriend after 2 months of separation.
Вже розпочавши педагогічну діяльність, 1 вересня завжди проходило у метушні між натовпом учнів та батьків. Кабінет потопав у осінніх квітах. Я готувалася до свята, писала сценарій урочистих заходів, замовляла коровай, яким вітали першокурсників та ретельно обирала нове вбрання. День Знань завжди був хвилюючим і радісним, наповненим приємними клопотами.
Having already started teaching activities, September 1 always passed in a commotion among the crowd of students and parents. The office was drowned in autumn flowers. I prepared for the holiday, wrote the script for the festive events, ordered a loaf of bread to welcome freshmen and carefully chose a new outfit. The Day of Knowledge was always exciting and joyful, filled with pleasant troubles.
Цього року все інакше. Рашисти внесли свої корективи в життя всіх учнів, студентів та педагогів. І замість підготовки святкової лінійки я готувала протоколи безпеки. Сьогодні наші учні слухали лекцію про мінну, хімічну та радіаційну безпеку. Було ознайомлено всіх з правилами поведінки під час повітряної тривоги в різних ситуаціях: на уроці, в гуртожитку, під час онлайн занять. Коли замість слів вітання говориш про крилаті ракети, які можуть нести різні види заряду, стає моторошно.
This year everything is different. Racists made their corrections in the lives of all pupils, students and teachers. And instead of preparing the festive line, I was preparing security protocols. Today, our students listened to a lecture on mine, chemical and radiation safety. Everyone was introduced to the rules of behavior during an air raid in various situations: in class, in the dormitory, during online classes. When, instead of words of congratulations, you talk about cruise missiles that can carry different types of charge, it becomes creepy.
Цьогорічний День Знань був без квітів і посмішок. Це були тривожні пів години, протягом яких говорили про життєво важливі речі, про правила, які можуть зберегти життя.
Сьогодні наш колектив вишикувався біля подвір’я закладу освіти не для того, щоб привітати випускників та новоприбулих дітей. Ми стали на коліна, щоб провести в останню путь місцевого Героя, якого проводжало все селище. Так трапилося, що ховали його саме цього дня. Свято пройшло без веселого бряжчання дзвоника, а в тиші, з опущеними головами та повними очима сліз.
This year's Knowledge Day was without flowers and smiles. It was an anxious half hour, during which they talked about vital things, about rules that can save life.
Today, our team lined up in the courtyard of the educational institution not to congratulate graduates and newly arrived children. We knelt down to see off the local Hero, who was accompanied by the whole village. It just so happened that they were burying him on this very day. The holiday passed without the cheerful jingling of the bell, but in silence, with lowered heads and tearful eyes.
Наш заклад освіти, як і багато інших в Україні, не наповнився веселим гамором дитячих розмов та сміху. Швидко прийшли та швидко всі розійшлися.
Сподіваюся, що це перший і єдиний раз, коли 1 вересня відбувається у такому форматі. Наші діти запам’ятають початок 2022-2023 навчального року назавжди. З їх пам’яті ніколи не зітреться сум і тривожність, що приніс цей день. А відповідальність за всі злодіяння ляже на плечі росіян нинішніх та майбутніх на багато поколінь вперед.
Our educational institution, like many others in Ukraine, was not filled with the cheerful noise of children's conversations and laughter. They all came quickly and left quickly.
I hope this is the first and only time September 1st happens in this format. Our children will remember the beginning of the 2022-2023 school year forever. The sadness and anxiety that this day brought will never be erased from their memory. And the responsibility for all crimes will lie on the shoulders of current and future Russians for many generations to come.
Фото з минулогорічного Дня Знань. Сьогодні не було бажання навіть фотографуватися.
