Привіт, друзі.
Сьогодні дивилася трейлер до якогось фільму. Там змальована романтична сцена, в якій головні герої чують музику і починають танцювати, згадуючи свою першу зустріч. “Це наша пісня” – говорять вони. Це досить старий та заїжджений прийом в кіно. Інколи в такі моменти зображають поважних пані, які згадують молодість та пускаються в танок чи щось типу того. Та хоч як би там не було, цей прийом завжди актуальний і дієвий.
Hi friends.
Today I watched a trailer for a movie. There is depicted a romantic scene in which the main characters hear music and start dancing, remembering their first meeting. "This is our song," they say. This is a rather old and well-worn technique in cinema. Sometimes at such moments they depict respectable ladies who remember their youth and start dancing or something like that. However, this technique is always relevant and effective.
Погодьтеся, що зачувши знайому стару мелодія досить часто виникають асоціації з минулим. Інколи це спогади про шалені танці на дискотеці в юності, іноді щемливий спогад про рідну людину, якої немає поряд.
Та сьогодні я спіймала себе на думці, що ніколи не зможу сказати подрузі чи чоловікові: “Це наша пісня”. А все тому, що в роки дитинства та юності в основному ми слухали російські пісні. Є в “арсеналі” і закордонні хіти, але більшість все ж кацапські. Вони дужче “заходили”, адже був зрозумілий зміст.
Agree that after hearing a familiar old melody quite often associations with the past arise. Sometimes these are memories of crazy dances at a disco in youth, sometimes a painful memory of a loved one who is not around.
But today I caught myself thinking that I will never be able to say to a friend or husband: "This is our song." And all because in the years of childhood and youth we mainly listened to Russian songs. There are also foreign hits in the "arsenal", but most of them are from Katsap. They "came in" much more, because the content was clear.
Почала перебирати в пам’яті значимі події та музику, яка їх супроводжувала. Висновки невтішні – суцільні русняві мелодії. В юності, коли я ходила до 8-9 класу, почали з’являтися українські пісні. Правду кажучи, я їх не дуже любила. Завжди віддавала перевагу рок музиці. З нашого медіа простору кінця 90-х початку 2000-х – це були “Океан Ельзи” та “Друга ріка”. Коротенький список, чи не так?
Років 4-5 тому мене трішки перемкнуло. В улюбленцях тоді залишилися деякі рок-гурти російські (“Бі-2”, “Сплін”) та основу моїх плей листів почали складати саме українські виконавці. Почала гордитися нашими артистами. Активно агітувала учнів та знайомих слухати саме своє. Можливо процес активного росту, народження нових віянь та горизонтів української музики розпочався і раніше, та я почала помічати це лише декілька років тому.
She began to sift through her memory of significant events and the music that accompanied them. The conclusions are disappointing - solid Russian melodies. In my youth, when I was in the 8th or 9th grade, Ukrainian songs began to appear. To tell the truth, I didn't really like them. Always preferred rock music. From our media space of the late 90s and early 2000s, these were "Ocean Elsa" and "Druha Ryka". Short list, right?
4-5 years ago, I changed a little. At that time, some Russian rock bands remained in my favorites ("Bi-2", "Spleen"), and Ukrainian performers began to form the basis of my playlists. I started to be proud of our artists. She actively encouraged her students and acquaintances to listen to her. Perhaps the process of active growth, the birth of new styles and horizons of Ukrainian music began even earlier, but I began to notice it only a few years ago.
Зараз мені огидно від звучання гунявого російського говору. Всі пісенні сюжети кацапів здаються приземленими, вульгарними та позбавленими сенсу. Коли ж росіяни почали активно красти наші пісні, перекладати своєю паскудною мовою та випускати сингли, обуренню не було меж. Це ж треба не мати сорому, щоб навіть не гребувати патріотичною музикою українців! Це чи від відсутності совісті та сорому, чи від тупості, чи від усього разом…
Знаєте, життя поділилося на “до” та “після”. Ще є зараз – війна. І хай у тому, що було до війни, в мене немає “нашої пісні” та їх ціла купа зараз, а буде ще більше після перемоги. І ця музика, і ці тексти є і будуть прекрасні.
Now I am disgusted by the sound of the Russian language. All song plots of katsaps seem mundane, vulgar and meaningless. When the Russians began to actively steal our songs, translate them into their foul language and release singles, the indignation knew no bounds. One should not be ashamed to not even be ashamed of the patriotic music of Ukrainians! This is either from a lack of conscience and shame, or from stupidity, or from everything together...
You know, life is divided into "before" and "after". There is still a war. And let it be that in what was before the war, I do not have "our song" and a whole bunch of them now, and there will be even more after the victory. Both this music and these texts are and will be beautiful.
