Привіт, спільното. Сьогодні хочу поділитися з вами розповіддю однієї з евакуйованих мешканок, яка живе у нашому гуртожитку.
Любові Іллівні 70 років. Приїхала вона до нас минулого тижня з Охтирського району. Жінка дуже ввічлива, спокійна, завжди дякує за будь-якої нагоди. Всіляко висловлює свою вдячність всім працівникам училища за турботу.
Та мова не про неї і не про конкретно її болючу історію евакуації. Сьогодні, після тижня спокою, вона розповідала про (цитую) “наших мальчиків”.
Любов Іллівна живе в селі на кордоні з росією. Її будинок розташований на самій окраїні. Говорить, що грядка закінчується невеличким ліском, а біля двору росте велика розлога сосна.
Жінка говорить, що було дуже страшно. Постійні вибухи. Вона по 100 разів на день лазила до погребу. І ось одної ночі вона почула гуркіт військової техніки, яка зупинилася прямо у неї біля двору. Говорить, що почала прислухатися. Мова і російська, і українська. Злякалася. Спустилася в погреб, закуталася в тулуб, вкрилася одіялом. Потім, говорить, чую гукає сусід: “Іллівна, вилазь! Це наші”.
- Піднялася з льоху (а спуск драбиною!), говорить, - Бачу військового - високого і до того красивого, аж дух перехопило, якби була молодшою, то точно закохалася б.
Виявилося це командир роти.
Любов Іллівна розповіла, що наші військові дуже ввічливі. Перш ніж розміщати свою техніку на городі у жінки, спитали дозволу. А вона каже, що і небо їм прихилила б, якби могла, що там той город!
І ось селяни організували нашим хлопцям “їдальню і баню”. До сусідів, розповідає жінка, позвозили харчі, посходилися люди, готували їсти і в себе в будинку годували солдатів. А в неї вони купалися та прали. Ви б чули з якою любов’ю вона розповідала про те, як готувала їм рушники і засоби гігієни!
А потім Любов Іллівна говорить : “Знаєте які вони у нас охайні! Зайду, бувало до сусідів, де харчували військових, а там взуття стоїть (роззувалися хлопці, перш ніж до людей зайти в дім!). Та не просто аби як – все рівненько, як під шнурок виставлене. А після їжі жодної крихти після них на підлозі немає, жодної плями на скатертині після себе не залишать”.
Любили хлопці відпочивати під сосною. Курять, звичайно, майже всі. Та після них жодного недопалку ні на подвір’ї, ні біля двору не залишилося.
Ось такі вони, “наші мальчики”.
І дивлячись на ту російську свиноту, яка прийшла у наш край, розумієш, що між Україною і росією дійсно гора з прірвою. При чому ми на вершині, а рашисти глибоко внизу, біля самого пекла.
Hi,
Today I want to share the story of one of the evacuees who lives in our dormitory.
Lyubov Illivna is 70 years old. She came to us last week from Okhtyrka district. The woman is very polite, calm, always grateful for any occasion. He expresses his gratitude to all employees of the school for their care.
But this is not about her and not specifically about her painful history of evacuation. Today, after a week of calm, she talked about (quoting) "our boys".
Lyubov Illivna lives in a village on the border with russia. Her house is located on the outskirts. He says that the bed ends with a small forest, and a large sprawling pine tree grows near the yard.
The woman says it was very scary. Constant explosions. She climbed to the cellar 100 times a day. And one night she heard the roar of military equipment, which stopped right in front of her yard. She says she started listening. The language is both russian and Ukrainian. She was scared. She went down to the cellar, wrapped herself in her torso, and covered herself with a blanket. Then, he says, I hear a neighbor shouting: “Illivna, get out! These are ours. ”
- I got up from the cellar (and the descent down the ladder!), She says, - I see a soldier - tall and so beautiful, that the spirit caught, if she was younger, she would definitely fall in love.
It turned out to be the company commander.
Lyubov Illivna said that our military is very polite. Before placing their equipment in the garden of women, they asked permission. And she says that the sky would be inclined to them, if she could, that there is that garden!
And so the peasants organized a "dining room and bath" for our boys. According to the woman, food was delivered to the neighbors, people gathered, prepared food and fed soldiers at home. And they bathed and washed in it. You could hear her lovingly talk about how she made them towels and hygiene products!
And then Lyubov Illivna says: “You know how tidy they are here! I would go to the neighbors, where they fed the military, and there are shoes (guys took off their shoes before going to people's houses!). But not just like that - everything is the same as under the lace. And after eating there is not a crumb on the floor after them, not a single stain on the tablecloth will be left behind ”.
The boys loved to rest under a pine tree. Of course, almost everyone smokes. But after that, no cigarette butts were left in the yard or near the yard.
Here they are, "our boys."
And looking at the russian pig that came to our region, you realize that between Ukraine and russia is really a mountain with an abyss. And we are at the top, and the racists are deep below, near hell.
