Привіт, друзі!
Думаю, що всі в дитинстві полюбляли ігри. В кожного була своя улюблена забавка. В основному у мене та моїх друзів були активні ігри на свіжому повітрі.
Пам’ятаю, що деякий час між дівчаток була популярною така собі “резинка”. Кожна з нас мала в себе моток зв’язаної гумки, через яку ми виконували різні стрибки та фігури, чимраз вище підіймаючи планку. Основним завданням було не заплутатися.
Hi friends!
I think that everyone loved games in their childhood. Everyone had their favorite toy. Mostly, my friends and I had active outdoor games.
I remember that for some time a kind of "rubber band" was popular among girls. Each of us had a skein of tied rubber through which we performed various jumps and figures, raising the bar higher and higher. The main task was not to get confused.
Сьогодні, коли все навколо активно розвивається, оцифровується та змінюється, а вимоги передбачають все більше інформаційне навантаження, всі забули про ігри та розваги. Та ігрові технології все рівно залишаються передовими у засвоєнні нових знань
Ще раніше, десь на початку своєї трудової діяльності я потрапила на один такий тренінг, де люди з різних відділень однієї компанії “гралися”. Були різні вправи: пройти командний маршрут з перепонами, не говорячи жодного слова, виконати падіння з підтримкою від команди і тому подібне. Таким чином, всі вчилися співпрацювати та довіряти один одному.
Today, when everything around is actively developing, digitizing and changing, and the requirements include an increasing information load, everyone has forgotten about games and entertainment. But game technologies still remain advanced in learning new knowledge.
At the very beginning of my teaching career, I was invited to a training. It was a new, interesting and unknown word. But the process itself aroused even greater interest. From the first time, to be honest, I didn't really understand why such delight. Later, this form of training gained more and more popularity. And now it's just yesterday, it's not interesting. In fact, training is a useful and quite effective way of learning and not only for children. This process is widely used in corporate practice, because it makes it possible to establish cooperation, develop a team spirit and make new, fresh decisions.
Зараз я працюю в педагогічному колективі. А ця професія, як відомо, передбачає пожиттєве навчання та поглиблення досвіду. Інколи об’єм інформації такий великий, що необхідне перезавантаження. Я, як соціальний педагог, виконую ще й регулюючу функцію. Емоційне вигорання колег – це проблема, над якою я періодично працюю, точніше, з якою ми з колегами “граємось”. Так, так – саме ігрові технології допомагають в педагогічній діяльності.
Now I work in a teaching team. And this profession, as you know, involves lifelong learning and deepening of experience. Sometimes the volume of information is so large that a reboot is necessary. As a social pedagogue, I also perform a regulatory function. Emotional burnout of colleagues is a problem that I periodically work on, or rather, with which my colleagues and I "play". Yes, yes - it is game technologies that help in pedagogical activities.
Особисто мені дуже подобається “Крос фітнес для мозку”. Єдина проблема – треба постійно вигадувати цікаві та незаїжджені вправи. Нещодавно ми з колективом визначали “чим пахне веселка”. Кожен колір спектру був описаний з допомогою ароматів. Вийшло досить цікаво. Версій було дуже багато. Банальні: суничка, яблучко і т.д. не “проходили”, цінувалася оригінальність. Також, нещодавно ми “розфарбовували дотик”. Ми описували кольором те, що відчуваємо, торкаючись різних предметів за текстурою (шерсть тварини, склянка, шовковий шарф, дитяча долоня, волосся та ін) та температурою (холодне, крижане, гарче і т.д.).
Personally, I really like Cross Fitness for the Brain. The only problem is that you have to constantly come up with interesting and unusual exercises. Recently, my team and I determined "what a rainbow smells like." Each color of the spectrum was described with the help of aromas. It turned out quite interesting. There were many versions. Banal: strawberry, apple, etc. did not "pass", originality was appreciated. Also, recently we "colored the touch". We described in color what we feel when we touch different objects by texture (animal fur, glass, silk scarf, child's palm, hair, etc.) and temperature (cold, icy, bitter, etc.).
Такі вправи дають змогу змішати сенсорні відчуття, “прокачують” мозок та відволікають від буденної зайнятості. Знаєте, після подібних ігор, дійсно, з’являється енергія та покращується настрій.
Тому, раджу всім – згадайте дитинство та хоч інколи зіграйте в улюблену гру. Якість життя від цього лише покращиться.
Such exercises make it possible to mix sensory sensations, "pump" the brain and distract from everyday busyness. You know, after such games, energy really appears and the mood improves.
Therefore, I advise everyone to remember your childhood and play your favorite game at least once in a while. The quality of life will only improve from this.
