Досить часто я дискутую з донькою на різні досить серйозні теми. Нещодавно ми говорили про дружбу.
Моя дитина була стурбована тим, що з подругами не обговорює теми, які її найбільше цікавлять. В основному це мистецтво, музика, література та різні філософські питання. Вона вважає, що підлаштовується під дружбу, адже дівчат не цікавить те, що її, і таким чином вона втрачає свою індивідуальність. Я намагалася пояснити, що в житті в неї будуть різні друзі для різних тем і розмов.
Quite often, I discuss with my daughter about various rather serious topics. Recently we talked about friendship.
My child was concerned that she was not discussing the topics she was most interested in with her friends. These are mainly art, music, literature and various philosophical questions. She believes that she adapts to friendship, because girls are not interested in what she has, and thus she loses her individuality. I tried to explain that in life she will have different friends for different topics and conversations.
Як я це собі розумію? Все базується на власному досвіді. Наразі в мене немає чітких рамок, в які вміщалися б поняття “друг”, “товариш” чи просто “добрий знайомий”. Та все ж, є люди з якими я обговорюю фільми, прочитані книги та ділюся думками з приводу різних соціальних ситуацій. Ми радимося між собою про те що подивитися на вихідних, розповідаємо щось цікавеньке про українських та зарубіжних авторів та їх твори.
У мене є певне коло друзів, з якими я говорю лише про побутові питання. Ми розповідаємо один одному про свій побут, свої щоденні справи та плани на найближче майбутнє. З цими людьми я обговорюю рецепти страв, з ними ми обмінюємося саджанцями квітів, ділимся господарським досвідом.
How do I understand it? Everything is based on personal experience. At the moment, I do not have a clear framework that would fit the concepts of "friend", "comrade" or simply "good acquaintance". And yet, there are people with whom I discuss movies, read books and share my thoughts on various social situations. We consult among ourselves about what to see on the weekend, tell something interesting about Ukrainian and foreign authors and their works.
I have a certain circle of friends with whom I talk only about everyday matters. We tell each other about our lives, our daily affairs and plans for the near future. I discuss recipes with these people, we exchange flower seedlings with them, and share economic experience.
Є в мене друзі, з якими весело відпочивати. З ними я безтурботно проводжу час, не говорю на серйозні теми, а повністю віддаюся настрою та святу. З ними мені комфортно. Разом з ними я залишаюся собою, вони не вимагають від мене жодних умовностей, що передбачає постійна дружба. І їх, і мене така форма спілкування сповна влаштовує.
Відкрити душу та бути повністю відвертою я можу лише з трьома людьми. Це моя мама, донька та чоловік. Якщо бути відвертою, то насправді саме вони є моїми ліпшими друзями. Вони знають мене як ніхто інший, з ними я можу бути різною, в залежності від настрою, з ними я можу поділитися думками, не підшукуючи форм висловлювань, бо знаю, що мене вислухають і не засудять. Це мої перші критики, вони не бояться робити зауважень, якщо вважають, що я в чомусь не права або помиляюся. Я, в свою чергу, не ображаюся за це, а приймаю до уваги їх думку та намагаюся бути критичною до себе.
I have friends with whom it is fun to relax. I spend time with them carefree, I don't talk about serious topics, but I give myself completely to the mood and the holiday. I feel comfortable with them. Together with them, I remain myself, they do not require any conventions from me, which implies permanent friendship. Both they and I are completely satisfied with this form of communication.
I can open my heart and be completely honest with only three people. This is my mother, daughter and husband. To be honest, they are actually my best friends. They know me like no one else, I can be different with them, depending on my mood, I can share my thoughts with them without looking for forms of expression, because I know that they will listen to me and not judge me. These are my first critics, they are not afraid to make comments if they think that I am wrong or wrong in something. I, in turn, am not offended by this, but take into account their opinion and try to be critical of myself.
Чи змогла б я підтримувати такі ж відносини з кимось іншим? Мабуть, що ні. Лише в юності в мене була подруга, нині покійна, з якою в мене були повністю довірливі відносини. Інколи ми сварилися, але жодного разу я не чула від неї образливих слів, а все що ми обговорювали завжди лишалося між нами.
Не знаю, чи правильна у мене позиція, що до питання дружби. Та це мій досвід спілкування з людьми і мене все влаштовує.
Would I be able to maintain the same relationship with someone else? Probably not. Only in my youth I had a friend, now deceased, with whom I had a completely trusting relationship. Sometimes we quarreled, but I never once heard offensive words from her, and everything we discussed always remained between us.
I don't know if I have the right position on the issue of friendship. But this is my experience of communicating with people and everything suits me.
