Рік тому назад писала пост в ФБ до Дня Незалежності і до цих пір вважаю його, справді, гідним для того, аби прочитали і ви :)
У наш час незвично думати про Незалежність України як про щось, що досі треба захищати й за що потрібно боротися. Більшість із нас, молоді, народилися вже за часів незалежності. Цей факт для нас настільки очевидний, що, здавалося б, інакше не може бути.
Але так було не завжди.
Колись за наш державний гімн чи прапор могли посадити до в'язниці.
Колись вишиванка була клеймом таких собі «людей із темного села».
Колись за право української мови на існування люди віддавали своє життя.
Багато з нас зрозуміли, що боротьба ще не закінчена, на Майдані 2013-2014 рр. В один момент мільйони зросійщених, непевних людей з приспаною волею прокинулись і сказали своє слово.
Сказали настільки голосно, твердо та чітко, що луна до сих пір відгукується в серцях українців.
Ми — сучасна українська молодь.
Сьогодні ми маємо свободу, демократію та, найголовніше, вибір та силу. Наша країна, всі здобутки наших предків та попередників — у наших руках.
У цей день незалежній Україні виповнюється 29 років.
Але боротьба за справжню незалежність досі триває.
Ставаймо гідними українцями, щоб колись гордо передати наші надбання наступним поколінням.