Якщо ви теж відчуваєте і гостро переносите негативні зміни у політичних і суспільних настроях і страждаєте від цього, особливо, якщо панікувати починають ваші близькі або люди, на яких ви спираєтесь, то вам сюди.
По-перше, ніякого апокаліпсису немає. По-друге, на фронті було, є і буде важко. По-третє, війна триватиме роками, готуватись потрібно всім, а Перемогу ми святкуватимемо без гучних салютів і неймовірних веселощів. Щойно ви приймете цю правду, вас відпустить.
Суспільне розчарування пояснити можна багатьма факторами, серед яких і недовіра до політиків та їхніх подекуди абсолютно бузуглих (закреслено) безглуздих заяв, і постійна робота ворожого ІПСО та пропаганди, і брак банальної правди про ймовірну тривалість та наслідки війни (втім, цю правду ще треба зуміти прийняти), і — що напевно найголовніше — завищені очікування. В останньому пункті черговий привіт популістам всіх рівнів та сфер впливу.
Очікування виявилися нереалістичними, а відтак розчарування та виснаження прийшли швидко, досить раптово і накрили навіть частину тих, хто раніше непогано тримався. Військовий теоретик Карл фон Клаузевиц в XIX столітті писав про те, що стратегічні наступальні операції, які не досягають заявленої мети, призводять до непорозумінь у військово-політичному керівництві та до розчарувань серед цивільного населення. Явище це відоме і зовсім не нове.
Втім, я впевнена, що, усвідомлюючи правду про те, якою є війна, та якими є реальні прогнози щодо її тривалості, емоційними гойдалками з цього приводу страждала б значно менша група населення, ніж це є зараз.
У нас є чітка і єдина можлива мета — повна Перемога з відновленням цілісності та повним контролем над усією територією України. Ні, ворог не зупиниться, якщо ми «зійдемось посередині» (нагадайте, хто це пропонував). Ні, ворог не зупиниться, якщо ми залишимо йому загарбані території. Так, нам доведеться робити усе можливе, аби знищити імперію зла, бо росія ніколи не зупинить своїх спроб завоювати Україну і контролювати Київ — так складено їхній історичний міф і на цьому вони тримаються, як держава. Тому цей ворог і називається екзистенційним: коли встояти може тільки хтось один.
Ясна річ, встоїть Україна та весь цивілізований світ, який її підтримує. Наші союзники і надалі надають нам вагому допомогу. Обставини додаються, росіяни змінюють тактику. Ворог посилює тиск, зокрема, і на наші мізки та енергетичні канали, висмоктуючи життя і надію з тих, хто з усіх сил тримається. Військове керівництво це усвідомлює і знає, як потрібно коригувати стратегію у звʼязку із новими викликами. Не лише знає, але і працює над цим.
Але і суспільство повинно коригувати своє ставлення до багатьох питань: допомоги і підтримки Сил Оборони, підготовки до бойових дій, мобілізації. Відкиньте марні сподівання, допомагайте, готуйтеся і не ведіться на вкиди, які підривають віру в нашу Перемогу, з якого б джерела вони не надходили, а також вкиди щодо перемовин, які б включали здачу наших територій і наших людей. Простих рішень не існує.
Ця війна триває не два роки і навіть не десять. Вона йде століттями. І наголовніша битва триває за наш розум і дух. І саме зараз вона розгортається з надзвичайною активністю на всіх рівнях, які вам вдається осягнути, і про які ви навіть не замислюєтеся.
Такою є наша реальність: із страшними небезпеками, повною невизначеністю та дискомфортом у всіх можливих сферах життя. Прийняти її, готувати своє тіло і дух до нових викликів та постійно підтримувати тих, хто на фронті захищає нашу свободу, буде вашим найраціональнішим рішенням.
