Колись я побачила ось це — скромний шматочок їжі, залишений на лавці. І відразу в голові закрутилися думки.
Настільки несмачно, що вирішили залишити? Чи, може, людина просто поспішала й не помітила, як забула? А раптом навпаки — було так смачно, що захотілося поділитися, залишити для бездомних… тільки ось плівкою не накрили — і воно потроху підсихає.
Іноді одна забута страва на лавці розповідає про світ більше, ніж новини чи книжки. Про поспіх. Про байдужість. А може, про доброту — просто трохи незграбну й неорганізовану.
Ми ніколи не дізнаємось, чия це історія. Але саме в цьому й є загадка світу — у тому, що навіть випадкові речі можуть нагадати нам про людяність.
А може, все набагато простіше — це просто знак Всесвіту: час обідати. 😄
А ви що думаєте? Чия це могла бути історія? ☺️