Привіт,
Я хочу поділитись досвідом нашого будинку у встановленні сонячної електростанції. Знаю, що таких будинків більше в Києві і менше по області, але на щастя ми пару років тому вирішили встановити СЕС на даху, і хоч я не є членом правління ОСББ і бачила весь процес виключно як мешканець, але все одно є, чим поділитись.
У нашому містечку наш будинок — один з нових, тому ми організували ОСББ ще до закінчення його побудови і долучались по секціях, бо ще перший під’їзд вирішив, що їм потрібна охорона, камери, домофон тощо, щоб якось убезпечити майно. Тим паче, що у нас забудовником зроблено теплопункт, який коригує витрати опалення залежно від температури надворі. І не хотілось його втратити в процесі добудови будинку.
Організація самого ОСББ і те, як сусіди вміють чубитись з будь-якого приводу — то міг би бути окремий сюжет для комедійних книг і фільмів. І все це відбувається в реальному часі так, що іноді й не придумаєш. Наприклад, 23 лютого 2022 року, ми прямо напередодні вторгнення ділили підвал, в якому планувалось облаштувати велопарковку та складські шафки. І от ми вирішували як краще поділити той обмежений простір, щоб нікого не залишити ображеним. І залученим був весь будинок в чаті кілька годин!!! І вже наступного ранку все це стало неважливим. У підвалі тепер облаштовані лавочки, дрова та буржуйка. Є невеличкий дитячий куточок, облаштований приватним садочком, хоча ми вже так звикли до обстрілів, що здається туди ніхто й не ходить. І я не впевнена, що там прибирають від пилюки.
І ось пару років тому у нас вибили наш секретний об’єкт, який нас усіх змусив задуматись, а як же ми будем зимувати і чи не варто щось зробити, щоб хоча б частково себе убезпечити. В перший рік ми всі пам’ятаємо, що не тільки запасались буржуйками, але й були інструкції, що треба буде злити воду з труб, що неможливо буде користуватись каналізацією тощо, якщо температура в будинку опуститься до близьких до нуля градусів. Я захоплююсь працівниками інфраструктурних об’єктів, які протягом усіх цих років забезпечували нас комунальними послугами, бо тих часів, до яких ми підготувались, не трапилось. А вони перевершили мої очікування.
У нас вже є два дизельних генератора, які нам надали в користування від міста та ще від якихось благодійників, здається. Тільки заправляти і обслуговувати ми маємо їх самостійно. Наш будинок був першим у нашому містечку, в якому не працювало геть усе, коли немає світла — немає ліфтів, немає води, немає тепла (насоси не працюють). І можливо це саме нас змобілізувало швидше рухатись і забезпечувати себе, чим можливо. Минулої зими в грудні, коли вимикали світло, то ліфти і насоси у нас вже працювали зранку, в обід, і ввечері через генератори.
І ось зараз у нас вже доробили сонячну електростанцію. І за неї нам довелось сваритись і голосувати двічі. Перший раз, коли запустили програму грантів до 1 млн та до 70% вартості проекту. І ми почали обговорювати варто чи не варто, дадуть грант чи не дадуть тощо. Ми таки проголосували (для будь-яких бюджетних рішень та закупівель понад 200 тисяч гривень нам потрібно, щоб проголосувало більше 50% власників). І ми отримали схвалення на грант до того, як гроші в тому фонді закінчились. Але в цьому році постало питання інших грошей. Проект на 1,6 млн. З них один мільйон дає фонд (913 тисяч), а інші 600 тисяч нам треба знайти. На рахунку зазвичай 200-300 тисяч залишків, але щомісяця на будинок потрібно 140 тисяч витрат, тож там така собі подушка. І тоді домовились з банком про те, щоб нам надали кредит пільговий на один рік, і ще два роки за ринковою ставкою. Мільйон ми відповідно погасили б зразу після отримання від фонду. І !!! ще 350 тисяч нам пообіцяла місцева рада, бо у них є бюджет співфінансування енергетичних та енергозберігаючих об’єктів. Ми вдруге чубились, вислуховували всі заперечення — пошкодиться дах, з нашим сонцем не нагенеруєшся, щось надто дорогий наш проект, а якщо з фонду ми грошей не отримаємо тощо. Але і вдруге ми проголосували, бо потрібні були формулювання, які вимагав від нас банк для кредиту, щоб убезпечити себе, що ми їм будемо платити і на це погоджуються мешканці будинку. Та ми обійшлись і без кредиту, хоча за нього голоси зібрали.
Пару днів тому наш голова правління повідомив, що встановлення СЕС вже повністю закінчено, без кредитів. Гроші фонду вже отримані, постачальник нам повірив і встановив без передплати. Від міста ми ще чекаємо. Разом з сонячними панелями у нас є інвертор і акумулятор, який заряджається і від мережі, якщо сонця недостатньо. Через те, що ОСББ — некомерційна організація і ми не можемо продавати електроенергію, то час від часу акумулятори розряджають на будинок. Навіть у вересні і жовтні до 40% потреб будинку забезпечила власна генерація, у похмурі дні до 30% :) Без грантових грошей швидко ми б гроші на такий проект не повернули, але враховуючи, що ми самостійно заплатили 300 тисяч, то більш-менш за пару-трійку років маємо повернути (тим паче, що електроенергія дорожчає), і ми навіть зможемо доставити панелі, якщо можна буде зробити перезалік надлишків влітку на нестачу зими, або зелений тариф буде поширено на ОСББ. Поки що надлишки ми можемо тільки подарувати в загальну мережу )
Найбільше у нас вимикали світло на 5 годин зараз, і акумулятор розрядився за цей час десь на 24%. Але наскільки ж відрізняється зараз досвід, який ми отримуємо без світла. Бо інтернет працює, вода є і я можу спокійно холодною водою, але все помити (була б гаряча по місту, була б гаряча, але поки немає і гаряча залежить від е/е), туалет знову ж таки — вода набирається. В туалеті та ванні у нас акумуляторні лампи, які заряджаються під час включення. Ну і найголовніше ліфти — ми вже не підлаштовуємось під графік вмикань/вимикань, а можемо спокійно йти і повертатись в будь-який час (якби не дитина, для мене це не було б такою трагедією і я навпаки б раділа необхідності ходити пішки по сходах, але не з дитиною, і тим паче не з пакунками).
Ось так. Дякую за увагу!