Привіт,
Днями вийшла стаття Залужного на Лізі, та й ще десь англійською, і кожен прочитав у ній своє.
Мені дивна думка, що у нас немає політичної мети. Може її і немає в документах, але народна мудрість, меми і фольклор вже давно все сформулювали і як "від***ся від нас" (що результатом війни має бути повне культурне, інформаційне, економічне та політичне виокремлення нас від них не тільки у нас, а й у них, і у всьому світі, усвідомлення нас не схожими, не близькими, не братськими, не спорідненими тощо, в ідеалі, звичайно, розпад Росії, щоб братськими народами були московити з кубанцями), і як "все буде Україна" (що наші цінності, наші аргументи, наші методи ведення війни, наші етичні принципи, наше дотримання міжнародного права є взірцем для світу, ми виявились такими учнями гуманітарних наук, що перевершили практику усіх тих теоретиків, навіть коли стоїмо проти дикунів).
Для мене стаття Залужного звучить як програмна. Як він бачить напрямок руху країни і суспільства, якщо ми його виберемо (а це дуже ймовірно за опитуваннями). Що він бачить перемир'я як тимчасову зупинку війни (адже обрати його можна буде тільки у випадку перемир'я), яка буде продовжена в економічній, дипломатичній та політичній площині до перемоги, якою він бачить знищення Росії. Сподіваюсь, із залученням спецслужб. Що єднання нації є одним з найважливіших інструментів досягнення перемоги.
Все ще важливо як і перед будь-якими виборами, пам'ятати, що головна функція президента у нас - лідерство, взірець та представництво у світі. І політичні партії, з яких складається парламент, мають бути не персоналістськими, а ідейними. Не дуже віриться, що це актуально, але ми не знаємо, в якому стані зараз Росія, але знаємо, що якщо в поганому, то вони підпишуть припинення вогню, щоб зібратись з силами, до того, як на фронті відбудеться переламний момент. Не думаю, що ми встигнемо його побачити, як і з Мінськими угодами.
Для мене Залужний - не та людина, яку я хотіла б бачити Президентом нашої країни. В першу чергу, бо військові на таких посадах зазвичай і схиляють країну в авторитаризм. Не тільки військові, а й будь-які представники силових структур. Я вивчала політологію у Київському Національному ще до Помаранчевої революції і прекрасно пам'ятаю, що наша викладачка на семінарах говорила, що якщо країну очолює хтось з силовим досвідом, то країна "не може бути не поліцейською". А на той момент Путін ще тільки прийшов до влади і вважався ліберальним, це було ще до першого розгону мітингів біля ТЮЗа у Петербурзі, чи у 2006, чи у 2007 році. Я навіть не впевнена, що Ходорковського вже встигли заарештувати до того, як ми це вивчали, пам'ятаю, що це сталось саме в той рік, коли я вчилась у КНУ. Тож у мене власні побоювання, що нам доведеться йти на ще один Майдан, щоб його зняти. І якби у нас була краща альтернатива, то я зробила б інший вибір, а Залужному знову довірила армію.
Дякую за увагу...