Бувають дні, коли ти просто виходиш за продуктами чи забігаєш у торговий центр у справах, а опиняєшся в епіцентрі події, яка змушує твоє серце битися в рази швидше. Саме так сталося зі мною третього травня, коли я завітав до київської «Піраміди». Знаєте, Київ зараз живе дивним, напруженим, але водночас неймовірно живим ритмом. І музика тут — це не просто розвага, це спосіб вижити, видихнути й накопичити сили для боротьби.
Коли я почув перші ноти, що розлетілися атріумом центру, я одразу зрозумів — це не фонограма і не просто черговий кавер-виконавець. Це був LAUD. Його голос важко з чимось переплутати: цей фірмовий тембр, глибина і якась абсолютно магічна манера виконання, що миттєво заповнює весь простір навколо. Я планував провести там хвилин п’ятнадцять, але в результаті простояв понад годину, забувши про всі свої плани.
Ось трохи відео зняв з тієї події, відчуйте друзі атмосферу:
Атмосфера була просто електричною. Знаєте, у торгових центрах зазвичай панує метушня — хтось кудись поспішає, хтось сперечається біля каси. Але тієї неділі все ніби завмерло. Люди зупинялися на всіх поверхах, спиралися на поруччя, дивилися вниз на імпровізовану сцену. Діти, дорослі, молодь — усі були на одній хвилі. Це було те саме відчуття єдності, яке ми так гостро відчуваємо останні роки. Коли артист виходить до людей не пафосно, на величезному стадіоні, а ось так — очі в очі, у звичайному ТЦ, це викликає величезну повагу.
Він співав не менше години, і це був повноцінний, драйвовий виступ. Живий звук такої якості в таких умовах — це рідкість. Я стояв і думав про те, як круто, що наша музична індустрія так трансформувалася. Влад (LAUD) тримав натовп кожною піснею, кожним мелізмом. Це було по-справжньому професійно, але водночас дуже щиро. Було помітно, що він сам кайфує від процесу, від того, як люди підхоплюють його хіти, як вони посміхаються крізь втому.
Але найважливіше в цьому всьому — мета. Це не був просто концерт для гарного настрою. Головним меседжем виступу був збір коштів для нашої армії. Кожна пісня, кожна пауза між треками нагадувала нам, завдяки кому ми взагалі маємо можливість стояти тут, у Києві, і слухати якісну музику. Дивишся на те, як люди відкривають банки в телефонах, як підносять купюри до скриньок, і розумієш — ми непереможні, поки ми так тримаємося одне за одного.
Використання таких майданчиків, як торгові центри, для благодійних виступів — це геніальна ідея. Це охоплення людей, які, можливо, не пішли б на сольний концерт у клуб, але тут вони не можуть пройти повз. Артист віддає свою енергію та талант, а люди конвертують свої емоції в реальну допомогу для хлопців на фронті. Це чесний обмін. Я сам не втримався і задонатив, бо після такої дози якісного саунду та позитиву просто неможливо залишитися осторонь.
Особливо зачепило те, як LAUD спілкувався з аудиторією. Без пафосу, без зайвих слів, просто як свій хлопець. Він дякував кожному, хто підтримує ЗСУ, і це відчувалося не як обов'язкова фраза, а як крик душі. Коли звучать пісні про кохання, про надію, про внутрішню силу в той час, як десь тривають запеклі бої, музика набуває зовсім іншого значення. Вона стає нашою бронею.
Поки я йшов до метро після завершення виступу, у вухах ще довго відлунював той неймовірний вокал. Вечір у Києві був теплим, і я відчував якийсь дивний спокій. Такі події повертають віру в те, що культура — це теж зброя. Вона не дає нам зачерствіти, вона нагадує, за що саме ми боремося. Величезна подяка LAUD за цей драйв і за те, що він робить для перемоги. Якщо ви раптом побачите афішу подібного благодійного виступу в одному з ТЦ вашого міста — не проходьте повз. Це той випадок, коли ви отримуєте море задоволення і водночас робите справді добру справу.
Цікаво, а які українські виконавці зараз найбільше надихають вас на донати? Хто з артистів, на вашу думку, найкраще вміє поєднувати творчість і волонтерство? Поділіться своїми думками, мені справді цікаво дізнатися, чий голос для вас став символом цієї стійкості.