Ой, друзі, я нарешті сходив на цей хвалений український фантастичний фільм "Ти - космос". Стільки шуму навколо нього – всі кажуть, що круто, патріотично, підтримка нашого кіно. Ну, я теж за українське, але чесно? Після перегляду в мене змішані почуття, як після невдалого побачення: спочатку вау, а потім "ну таке". Давайте розберемося, бо не можу мовчати. Спочатку про хороше, бо я не повний песиміст. Головний актор – це просто зірка! Він тягне весь фільм на своїх плечах, як Атлант. Уявіть: космонавт, самотній у космосі після якоїсь глобальної катастрофи на Землі. Він там бореться з самотністю, розмовляє з роботом, намагається вижити. Актор грає так, що серце крається – емоції, глибина, все на рівні. Без нього це б був повний провал. Респект, чувак! Але тепер про те, що мене добило. Фільм про майбутнє України в космосі, а виглядає, ніби зйомки проходили в старому гаражі дідуся. Корабель зсередини – це жах 50-70-х років! Пеноплен на стінах, біля елюмінатору як той, яким ми в 90-х обклеювали квартири, щоб не дуло, тай просто для декора. Робот – брудний, ніби щойно з помийки витягли, якийсь коробка - газооаналізатор з шахти Донбасу. А крісло? Воно розвалюється під космонавтом, показуючи, що навіть меблі в нашому "майбутньому" не витримують. Серйозно? Це ж пропаганда якоїсь технічної відсталості! Чому в українському sci-fi ми маємо виглядати як реліквія Радянського Союзу? Хіба ми не в XXI столітті? Сарказм увімкнено: мабуть, щоб підкреслити "автентичність", ха-ха. І це ще не все. Герой ловить у космосі нове крісло – гламурне, сучасне – і одразу в нього сідає. Але ж воно нахапалося радіації, як губка! А температура в космосі? Мінус 270 градусів, а він його просто тягне в корабель, ніби з барахолки. Хто писав сценарій? Якісь "експерти" з фантазії, бо реалізму нуль. Це не sci-fi, це trash-fi! Окремо про мову – ой, мої вуха! Постійний суржик, який ріже, як ножем. "Шо ти там робиш?", "Та ну нафіг" (там є ще крутіший суржик, але не буду спойлерити) – це ж не українська, це якийсь гібрид, що смердить 90-ми. Навіщо це пропагувати? Мовляв, наше майбутнє – в суржику? Чи може, натяк на "прихильну толерантність" до російської? Не зрозуміло, але дратує. Ми ж еволюціонуємо, суспільство рухається вперед, а тут нам підсовують цей атавізм. Друзі, це не круто, це регрес! І мат... О боже, мат на великому екрані! "Жарти" з лайкою, щоб посміятися над бідою. А в кіно ж діти ходять! Це ж не комедія для дорослих, а фантастика. Чому хтось думає, що мат – це смішно? Ні, це просто показує наш "рівень". Дешеві прийоми, щоб видавити сміх, але насправді сумно. Звісно, я розумію: бюджет не як у Голлівуду, не десятки мільйонів доларів. Українське кіно на копійках тримається, і за це повага. Але чому не уникнути цих косяків? Чому виставляти нас як країну без технічного розвитку? Остання сцена з француженкою на міжнародній станції – о, там все новеньке, сучасне! Як натяк: "Дивіться, інші можуть, а ми – ні". Сумно.
І ще одне, музика! Даруйте, але навіщо таке робити. Музика - це ж так важливо для особливо таких фільмів. А тут на весь космос співає Гнатюк. І тепер порівняйте з Інтерстеллар :) Я не проти, що він непогано співає, але де космос і де Микола Гнатюк...? На мій погляд, треба було створити нові треки, які здатні відобразити ту атмосферу в якій знаходився герой фільму. Чи просто зекономили на цьому? Можливо й так.
Загалом, фільм не мій. Є позитив – актор і ідея самотності в космосі. Але критики більше: відсталість, суржик, мат. Якщо хочете підтримати українське – йдіть, але готуйтеся до сарказму в голові. Може, наступний фільм буде кращим? Надіюся!
PS: можливо у вас своя думка на цей фільм, але вище, то моє особисте бачення.