Друзі! Ділюся із вами своїм новим віршом. Він народився прямо посеред степу в Харківській області коли з вікна поїзда я побачив той самий клин лелек, які поверталися до дому, до нашої України. Це так іноді надихає, наче життя повертається на нашу землю. Отже, через цей вірш я спробував передати цю атмосферу.
Тане сніг у долонях землі,
І струмки вже співають мені,
Тихий подих торкає вікно —
Наче світ повернувся давно.
В небі крила малюють маршрут,
Через втому, крізь вітер і смуток,
І додому — де світиться дім,
Де чекали і вірили в них.
Поверніться, лелеки, додому,
Де світанок торкає траву,
Де любов, наче світло знайоме,
Зігріває крізь темряву всю.
Поверніться — і серце озветься,
Наче пісня у тихій весні,
Бо надія ніколи не зникне,
Поки крила у небі ясні.
Розквітають мовчазні сади,
Після довгих доріг і біди,
Кожен крок — наче спогад живий,
Кожен подих — вже знову новий.
І розтане холодна журба,
Як торкнеться долоні весна,
Бо додому веде кожен шлях,
Навіть той, що згубився в вітрах.
І якщо десь зіб’ється політ —
Світло знову покаже вам слід,
Бо у небі, де воля жива,
Вас чекає своя сторона.
Поверніться, лелеки, додому,
Де любов не згасає в роках,
Де весна розливається знову
У знайомих до болю місцях.
