Вихідні — це субота, неділя і... понеділок. Принаймні для мене. Я мала про них розповісти, але не туди занесло. Згодом.
Поговоримо про психологію.
Якщо інтроверта помістити у досить безлюдне середовище, то він стане майже соціопатом. Глухе місце для інтроверта є надто комфортним, щоб шукати стежки до людей.
Інтроверт спілкується з людьми лише заради того, щоб вижити. Щоб заробити щось на прожиття, бо ми ж не в кам'яному віці і нереально все виробити власними руками.
...Я чим більше занурююсь у світ бездомних тварин, тим менше люблю людей
Тому що тут не працює така аксіома, як українці — хороші, а росіяни погані, орки. На жаль, орків ДУЖЕ багато і тут, поряд. Через це важко. Важко побачити ворога, бо він може бути поруч.
І починаєш мислити, що всюди на планеті є люди і нелюди. Людина — це істота, якій Бог дав розум і силу волі, щоб опікуватися цією планетою, а людина її нищить!
Інша фігня, що саме волонтерство таки змушує мене вилазити з мушлі і спілкуватися з людьми, бо як інакше знайти дім для бездомних?
На вихідних я опиняюсь в місті. Дивлюся на світ людей, як на театр. Йду в супермаркет. Співаю в церкві. Більше нікуди нема часу і сили. Катаюсь із котами по клініках.
А потім я приїжджаю в село і розумію, що тут добре. Сиджу на кріслі, п'ю пиво, гладжу котів. Спокій.
Я ніколи нічого собі не купую останній рік. Не можу. Нарешті купила крісло для кемпінгу, бо старі вже розповзлись. Здалося, що колір якийсь стрьомний. А поставила в саду, то виявилося що повністю маскується під середовище. Гарно.
Сидимо із Зайчиком, дехто з нас п'є пиво. Дивимося на купу дров. Вперше в житті радію, що похолодало, бо спека неймовірна була. Світ висох, трава висохла як на Півдні.
Скучила за такою примітивною роботою, коли взагалі не треба нічого думати... Отож, можна нарешті зробити щось корисне, наприклад поскладати дрова і зібрати деякі яблука.
А дрова мене радують. Скоро будуть актуальні. Хоча потрібно ще... Я люблю коли дров дуже багато:) Тут це еквівалент Життя.
