Hello, friends!
I was stuck in the city for four days instead of three and again dropped out of blogging, because there was absolutely no time...
Our choir still had a lot of trouble learning and singing weddings for two wonderful couples... It was interesting, because we want to do something new. Monotony and routine kill the ability to think. And why do I write "a lot of trouble" because two of my main singers got sick just before the event and had to sing with a fever... But it's okay, everything worked out thanks to our courage.
On Sunday, the girls finally got sick, but I got a wonderful surprise. Two graduates of the choir came to visit from abroad. They helped sing:)
Привіт, друзі!
Зависла я у місті на чотири дні замість трьох і знову випала з ведення блогу, бо зовсім не було часу...
Ми з хором таки у великих муках довчили та заспівали вінчання двом чудовим парам. Було цікаво, бо взагалі хочеться робити щось нове. Монотонність і рутина вбивають здатність мислити. А чому пишу "у муках", бо двоє моїх головних співачок захворіли якраз напередодні події і довелося співати з температурою... Та нічого, на куражі все вийшло.
Чесно, треба записувати якісь відео, а мені не вистачає на це сил:)
В неділю дівчата остаточно захворіли, але я отримала чудовий сюрприз. В гості з-за кордону приїхали дві випускниці хору. Допомогли співати:)
Yesterday, September 8, was the feast of the Nativity of the Blessed Virgin Mary, and I can't get used to the new calendar. So we unexpectedly had to sing again. But after the Service we organized gatherings with sweets and remembered the good old days a little...
And what about the future of our tiny group? I don't know. I don't mind singing and even teaching someone singing. The hardest thing for me is asking and inviting someone to the choir, since I'm not only an introvert by nature, but also too tired from animal rescue activities... My dream is to find a replacement for the role of leader and come sing about once a month:)
Вчора, тобто 8 вересня випало свято Різдво пресвятої Богородиці, а я ніяк не звикну до нового календаря. То ж несподівано довелося співати знов. Зате після Служби організували посиденьки з солодощами і трохи згадали давні гарні часи...
А що далі? Я не знаю. Я не проти співати і навіть когось чогось навчити. Мені найважче когось просити і запрошувати у хор, так як я не лише інтроверт по природі, а ще і надто втомлена через зоозахисну діяльність... Моя мрія — знайти заміну і приходити співати приблизно раз у місяць:) А для того, щоб її здійснити, треба як мінімум написати оголошення у соцмережах... Ніби дрібний крок. Впевнена, що хтось із молоді захоче попрактикувати.
Вихідні пройшли плідно. Дівчата, що приїхали з Польщі, принесли з собою особливий дух Європи і розбудили моє бажання подорожувати... Що з цього вийде — побачимо.
The weekend was fine. The girls who came from Poland brought with them a special spirit of Europe and awakened my desire to travel... We'll see what comes of it.