В це важко повірити, але я тут працювала понад 13 років. З 2011. Пам'ятаю, що першу Літургію ми співали на Великдень, тобто весною.
Були часи, коли ми виступали на фестивалях, їздили в подорожі та нас було більше. Першим ударом для невеликого хору був ковід у 2020 році, коли нас добровільно-примусово відправили на канікули десь на 4 місяці... Зазвичай після таких довгих канікул не всі повертаються:) А другий удар — це звичайно повномасштабне вторгнення. Після 24 лютого 2022 більшість моїх старших співаків виїхали за кордон і ймовірно не повернуться...
In this church, I worked as a choir director for more than 13 years, since 2011.
There were times when we performed at festivals, went on trips. The first blow for a small choir was covid in 2020, when we were sent to quarantine for about 4 months... And the second blow is, of course, a full-scale invasion. After February 24, 2022, most of my singers have gone abroad and probably won't be back.
Що ж, але тема моєї розповіді інша. Дивно, але за всі ці роки я ніколи просто так не гуляла по подвір'ю навколо церкви.
То часу нема, то погоди, то взимку день короткий і я ходжу тут у темряві. Так, здалеку дивилася на гарні квіти чи кущики, так, бачила періодично жінок, які доглядати за рослинами.
А ось зараз подумала, скільки праці вкладено в цю чарівну зелену територію! Які ж вони молодці.
У мене було трохи часу після репетиції. Оскільки весна цьогоріч прийшла дуже швидко, то я зрозуміла, що квіти буквально на очах перецвітають і я не встигаю їхати кудись в парк, щоб це все побачити...
Well, but the topic of my story is different. It's strange, but in all these years I have never just walked around the yard near the church.
I looked at beautiful flowers or bushes from afar.
But now I thought how much work was invested in this magical green territory! What a great job the women who take care of the garden. I had some time after the rehearsal, so I decided to admire the spring flowers.
Чарівні кущики самшиту наче оберігають клумби з нарцисами, тюльпанами та всякою дріботою... Вдалині зацвіли червоні квіти японської айви.
Charming boxwood bushes seem to protect flower beds with daffodils, tulips and some little flowers...
Я акуратно пролізла всередину цього царства і опинилася під старою ялиною, з під якої добре знайомий храм виглядав більш незвично.
Церква Покрови пресвятої Богородиці ПЦУ є сучасна. Початок будівництва у 1991, а завершення у 1996 році. Одним з меценатів був директор Укрзалізниці Георгій Кирпа, а головним архітектором Роман Сивенький. Багато для розвитку парафії зробив перший настоятель Петро Рак (на жаль я його не застала, бо отець помер у віці 70 років і, що дуже незвично, похований на подвір'ї церкви).
Церква має 7 куполів (два з них декоративні), гармонійні пропорції, округлі форми. Та увагу пересічних людей привертає більше дзвіниця, що стоїть поряд. Вона зроблена в стилі пост-модернізму і має дуже цікавий дах у формі пелюстки.
Раніше дахи обох будівель були зеленими. Я люблю зелені дахи, а ви? Їх здалеку видно. І для мене зелений є ніби як колір природи. Буквально кілька років тому громада вирішила робити ремонт і переробити дах в золотий колір. Тому те, що ми бачимо — це перехідний етап.
The Church of the Intercession of the Most Holy Theotokos of the OCU is modern. Construction began in 1991 and was completed in 1996. One of the patrons was the director of Ukrzaliznytsiap Georgy Kyrpa, and the chief architect was Roman Syvenky. Peter Rak, the first abbot, did a lot for the development of the parish.
The church has 7 domes (two of them are decorative), harmonious proportions, rounded shapes. But the attention of people is more attracted by the bell tower standing next to it. It is made in the style of post-modernism and has a very interesting roof in the shape of a petal.
Храм знаходиться на Левандівці, це старовинний район, де по сусідству можна побачити і старі хатки, як у селі, і двоповерхові будинки повоєнних років і висотки. А ось тут навколо храму як оазис краси і спокою!
Сподіваюся, ви теж це відчули хоч трохи.
Не соромтеся голосувати на повну силу.
The temple is located on Levandivka, this is an old district, where in the neighborhood you can see old huts, like in the village, and two-story houses of the post-war years and high-rise buildings. But here around the temple is like an oasis of beauty and peace!
I hope you felt it a little bit too.
