Тут мала бути прогулянка чарівним весняним днем... Ой тобто зимовим, але сьогодні погода реально весняна. Обід проґавила, милувалася сонцем крізь вікно.
А зараз вже і сутінки настали. Є тип людей, що гуляють у сутінках.. Працюють, відпочивають, готують їсти у сутінках. Може у вас теж є такі друзі.
Тому фото нема. Є роздуми.
Мій настрій ніяк не може покращитися в силу різних обставин. А останнім часом все більше засмучують обставини суспільні. Світ помало котиться в прірву. А може і не помало.
Доступність до соцмережі дозволяє кожному недоумку або "доумку" висловити думку про те чи інше питання. А потім так сидиш і вже сам не знаєш, що думаєш власне ти. В цьому потоці інформації так важко знайди правду...
Про що говорить Україна? Про що говорить світ?
Заміна Залужного. В серці тривога, неспокій. Чи зможе новий лідер довести Україну до перемоги? Зброї не вистачає. Людей не вистачає. Хтось втік, хтось хворий, не можуть воювати постійно одні і ті ж. Нових поставок зброї від союзників не видно.
Періодично дивні історії вилазять на поверхню. От мобілізували чоловіка, який заявився у ТЦК лише оновити свої дані. Чомусь його направили на навчання і через кілька днів він помер від серцевої недостатності...
Як кажуть, зупиніть планету. Нам не поможе на Європа, ні США, ні новий головком. Лише Божественне втручання. І духовний розвиток кожного українця та нашого суспільства. Поки що на перемогу ми не заслужили.
І особливою вишнею на торті безсилля і божевілля - це розсипані польськими провокаторами зерно з українських вантажівок на кордоні.
Для кожного українця — це не просто хуліганство, а наруга над святим.
Я намагалася почитати про цю проблему. Раніше чула про страйк польських фермерів, тепер як я розумію подібні страйки є всюди у Європі... Мабуть я не можу висловитися, бо недостатньо в темі.
Але у сьогоднішньому випадку з розсипаним зернм чомусь вбачається гидкий почерк москви, яка підкупила польських не дуже хороших м'яко кажучи людей. Щоб вкотре зіпсувати стосунки між двома народами...
Я думаю про те, що ми всі живемо на такій гарній планеті. І якби була любов та люди дотримувалися заповідей (а незалежно від релігії ці заповіді завжди дуже схожі), то можна було б знайти спільну ціну на зерно, на інші речі, можна було б поділитися з тим, хто голодує або кому важко. Та всі свої сили держави витрачають на винайдення нової зброї, а не щоб всім було добре і щоб допомогти країнам, які в біді.
З кожним днем я все менше вірю в добрий розвиток подій. Бо багато є злих людей і в нас, і в ситому ЄС, ну і звісно з Північного боку.
Найбільш вразило, що впродовж війни з рф до Польщі перевезено дуже багато зерна, навіть більше ніж з України. Та хіба тільки це. Як можна одною рукою надавати санкції, а іншою подовжувати стосунки з агресором.
Шукати компроміс зі злом, а водночас хотіти його перемогти?...
Якщо ви маєте свої міркування щодо зернової кризи, то закликаю до висловлювання. Бо мені дуже бракує компетентності в економіці!