"Ну ок..." — відповів Всесвіт і сніг пішов.
Насправді тут мав бути філософський фрірайт, який виник у моїй голові під час поїздки у маршрутці (я поїхала на роботу в інший кінець міста, хоч могла відмазатись, отаке чудо-юдо). Але потім мороз усе це діло заморозив, переплутав думки... Найбільше холодно в ніс. А ще Дід Мороз (так, у давніх слов'ян був такий персонаж зі знаком -) забирає багато сил і неймовірно хочеться спати.
Вчорашня погода сподобалась більше, адже просто йшов сніг, але було доволі тепло. Як справжня сова, зазвичай я виходжу з дому під вечір, гуляти чи за покупками. Я люблю якісь незвичні ситуації в природі. Як справжній соціопат люблю, коли люди опиняються у трохи складних ситауціях... звісно, я не про землетрус чи цунамі чи якісь лісові пожежі. Але от замети снігу знаєте чим класні? Люди змушені брати паузу у багатьох справах і міняти плани. Це дуже цікаво, бо справді мудра людина вміє по ходу ситуації міняти сценарій свого життя. Сніг учить нас смиренню.
Пригадую 2013-й (начебто). Тоді дуже сильно замело участок траси Київ-Чоп, приблизно біля мого села Олеська. Тіри стояли, машини стояли. Місцеві жителі приносили водіям чай, їжу... Ось воно! Евріка! Українці іноді, коли їм дуже припече (або приморозить)))) можуть ставати адекватними, щедрими і позитивними людьми. Подібне було і на Майдані на Революції Гідності. Дружба, взаємовиручка, єдність... Хотілось би частіше бачити ці риси в мирний і спокійний час.
От "Остапа" і понесло... А насправді мій посил сьогодні дуже простий: цінуйте тепло і затишок, і наявність даху над головою. Ми дуже крихкі істоти. Грійтесь і не проходьте мимо бездомної тварини, якщо бачите, що їй холодно. Потрібно ще трошки протриматись! Весна близько.