Мабуть це перше місце, куди я поїхала не тому, що дуже сильно хотіла, а тому, що вирішила, що солона вода буде корисною для мого здоров'я.
Вирішила я таким чином змінити обстановку та полякати свого давнього підступного ворога, алергію.
Я реально не пам'ятаю, коли востаннє я кудись їхала на 5 днів:)
Кото-банду залишила на сусідку, хоча трохи переживала...
Також дуже хотілося кудись витягнути маму, яка рідко подорожує, але в Солотвино уже колись була.
Зізнатися чесно, в ці дуже спекотні дні хотілось лише лежати в тіні або плавати в озері, хоча ні одне, ні інше прохолоди не приносило...
Це чудо, що з подорожі я привезла хоч якісь фото. То ж сьогодні я вирішила лишити невеличкі коментарі під світлинами. Зв'язну розповідь чомусь не виходить скласти...
Рахів. Містечко в горах. Приїхали сюди потягом, а потім одразу пересіли на автобус. Відстань по прямій наче невелика, але мусимо оминути гори...
В процесі їзди автобусом намагаюсь вихопити трохи краси. Містом тече гарна гірська річка Тиса... Ми будемо їхати поряд з нею, по самому кордону з Румунією...
Типова хатка з цих країв, повністю оббита маленькими дерев'яними планочками типу ґонту.
Минаємо багато церков на пагорбах. Це дуже красиво, але я не встигаю робити фото:(
Чим ближче до місяця призначення, тим більше трапляється "замків".
Гори ще довго нас супроводжують, хоча це вже територія Закарпаття. Хочеться надивитись на них...
Екологічне лихо. Зсув грунту. Ці камені падають на дорогу і рослини. Наслідок вирубування схилу?
В певний момент гори перетворились на пагорби... Архітектура стала дуже незвичною. Кубічні будинки з плоским дахами нагадали про Румунію і Болгарію. Це й не дивно, адже споконвіку тут живуть різні народи. Зараз залишилося дві спільноти — українці і румуни. Їхні мови можна почути на вулицях, у магазинах.
Варіантів проживання у нас не було, то ж ми погодились на пропозицію жінки, яка нас запросила у приватний сектор. Ось наша хатинка. До озер далекувато, зате дуже затишно:)
У центрі містечка, біля озер дуже щільна забудова, а тут як у селі. Простір і зелень — це дуже важливо для мене.
Відпочивши в обідню пору, йдемо досліджувати озера...
Температура у перші дні відпочинку вперто трималася 34-36° і це було занадто навіть для мене. Густа тінь не особливо рятувала, а озеро, до речі, дуже тепле, то ж і там прохолода відсутня!
Ми на центральному пляжі біля Соленого озера. Поки мама плаває, я насолоджуюсь хмарами дивної форми і намагаюсь вгадати, чи перетворяться вони в дощ. В багатьох місцях країни сьогодні гроза...
Сніг? Ні, сіль. Поклали солі у цій місцевості величезні! Сіль тут видобувають ще з часів римської імперії. А нещодавно (2010-2015 роки) шахти з сіллю почали обвалюватись. Що далі - не знаю.
Інший ракурс на центральне озеро, а на обрії — Карпати. Але то вже Румунія.
