Знов важка ніч у Києві...
Знову десятки знищених будинків і страждання поранених людей. Здається, без загиблих.
Мабуть так орки-рашисти святкують день Незалежності Америки?
Тим часом війна триває і все більше близьких друзів і далеких знайомих йдуть служити та захищати державу. Серед них і чимало поетів.
Нещодавно в рядях ЗСУ опинився і автор наступних поетичних рядків, які мені трапились і засіли в пам'ять.
Це мій знайомий з львівського музпедучилища Мстислав Коцький-Боб'як. Наскільки мені відомо, останніми роками він працював журналістом чи то редактором. Періодично і його поезії з'являлись на FB, серед яких як традиційно римовані, так і білі вірші. Такі трохи колючі, незвичні по формі та образності.
А нинішній вірш є цілком простим, "народним", але цікаве питання постає в останніх рядках: коли закінчиться війна? Не на фізичному, а на духовному рівні.
Нам зараз взагалі дуже важко уявити, а що буде після війни?
Коли звикаєш жити у постійній тривозі, то мир може стати ще більшим стресом. Коли мрієш перемогти ворога, то після перемоги опиняєшся без мрії.... На руїнах.
А що ви про це думаєте? Пишіть.
•••
Коли закінчиться війна,
Я скажу: "Прощавай навіки, зброя!
Нас нині розлучає мир з тобою,
І в цьому не твоя вина".
Коли закінчиться війна,
Я з фронту повернусь додому,
І обійму дружину й свою доню,
І ми наплачемось сповна.
Коли закінчиться війна,
Я очі буду долу опускати,
Від погляду сусідського хлоп'яти,
Що я живий, а в нього тата вже нема.
Коли закінчиться війна,
Я буду чаркою вина хмільного,
Душевний біль свій тамувати довго-довго,
До поки весь не вичерпну до дна.
Коли закінчиться війна,
Я прощення проситиму у Бога,
За те, що ниций і убогий,
Забув, кому належить істина.
Коли закінчиться війна,
Ми зберемося вшанувать звитягу,
На кладовищі, в морі синьо-жовтих стягів,
Загиблих воїнів згадаєм імена.
Коли закінчиться війна,
Пройдуть роки, і час загоїть рани,
Ми усвідомим глибину страшної драми,
Якою перемоги нашої була ціна.
Коли закінчиться війна,
Гармати стихнуть, танки зникнуть з поля бою,
А ненависть залишиться в душі у нас з тобою,
То чи закінчиться вона?..
(М. Коцький-Боб'як)
