День знань... Сьогодні українські школярі пішли до школи. Позаду канікули, попереду осінь, зима, навчання і ще багато всього. Колись я не любила цю пору. Дуже. Я десять років працювала вчителькою в музичній школі... Але це було зовсім не моє. То ж осені я трошки боялася. А зараз я вільний художник.
І межа між порами року тепер розмита. Спекотний час... Глобальне потепління. Десь далеко тануть льодовики. Світ міняється.
Нещодавно прочитала, що у Сибіру тане вічна мерзлота (тобто прошарок льоду під землею) і утворюється прірва. У коментарях — сумні жарти про те, що було б добре, якби усю рашку отак засмоктало під землю. Звісно було б добре. Але на жаль планета — це наш спільний дім. І рани Землі це наші спільні рани. Коли десь тане лід, то означає, що десь підніметься рівень води і будуть затоплені людські домівки і знищені екосистеми...
Ось такі невеселі думки приходять, якщо сидиш у квартирі панельного будинку Львова.
Так як часу обмаль, то зайшла привітатися. Світлини з чарівних місць нашої країни, а більше про них розповім згодом. Тому залишайтеся поруч!
Глибокі слова, чи не так?