Південний Парк передає атмосферу мультиплікаційног фільму. Всім відома група дітлахів має пригоди у своєму містечку. Цього разу це великі індики. Принаймні вони спочатку мені трапились. Вражати їх можна сніжками, вони є двох видів: прості та швидкі до метання, осколочно-сніжкові жовті, бо можуть покласти цілу групу пернатих, але повільно кидаються та перезаряджаються. Далі ще щось буде для різноманіття, але на початку десь так. Попутно треба зібрати друзів чи врятувати.
Прогулюючись містечком, треба дійти до кінцевої точки й ліквідувати всіх нападників, а вони не дружелюбні й шось великі дуже, проте в них легше влучити, але не завжди просто, бо трохи ті бестії петляють. Поновити запас здоров'я допоможуть пачки із дитячими сніданками чи щось на них схоже. Ще хлопчак, може стрибати й інколи забиратись за укриття чи на підвищення, як-то із кузовом пікапа, хоча не перевірено, наскільки це дієво проти ошаленілих індиків-переростків. По сюжету там буде й ще щось цікавіше, тож це трохи затягує.
Загалом задумка та реалізація цікава. Мабуть найбільше є питань до дальностві відображення текстур, через декілька метрів нічого майже не видно й ховається в білій імлі, але то мабуть через обмежений обсях відеопа'мяті та особливість мультиплікаційної картинки. На той час то було 4М (якщо правильно розумію), що в два рази більше за PS1.