Місто Атбаса́р
Продовжимо нашу подорож до Казахстану.
Коли ми прибули на відстої, то там зібралося вже багато потягів, щоби вивезти техніку і людей. Вагони обігрівалися вугіллям, і його треба було десь брати, за метрів вісімсот, стояв вагон з вугіллям, щоби вугілля взяти, треба було взяти мішок, і без драбини залізти у товарний вагон, набрати руками вугілля, і злізти з мішком на плечах на землю, от такий був сервіс.
А якщо не встигнеш набрати, то будеш сидіти в холодному вагоні.
Я привіз з собою горілку, і за пляшку горілки, мені натаскали вугілля. Я вже не пам'ятаю, як ми там харчувалися, але там не було не ринку, магазини були порожні, тільки вранці можна було купити хліб.
Було холодно і погано.Нарешті нас відтягнули на якійсь полустанок, і там ми почали вантажитися.
Молоденькі солдатики заповнили вагони, галас і сміх стояв навкруги.
Я вам вже писав, як ми там на хуторі купляли м'ясо і познайомилися з українцями, які там жили, от тоді ми й поїли м'яса досить.
В дорозі були п'ять днів, утомилися дуже, але це була пригода і запам'яталася на все життя.
Посилання читайте тут:https://suspilne.media/56416-u-gorah-na-lvivsini-ratuvalniki-dopomogli-spustitisa-turistci-aka-zlamala-nogu/
