Всім мур мур няв
Давайте знайомитися, я простий одеський кіт, хазяї звуть мене Мао. Мао - те тому що ним здається, що я так нявкаю.
Розповім трохи про себе, мені 8 років, за котячими мірками - середній вік. Це як у вас у людей 45 років приблизно, але не точно, я в школу не ходив і математиці не навчений можу помилятися.
Батьків своїх не пам'ятаю, брат мій загинув в ранньому віці, лазив під машиною, перевіряв справність, а вона покотилася - трагічна історія. Так от жив я означає один однісінький, годувався де припаде і помітив, що у будинку який я курирую з'явилися нові мешканці, було це років так 5 тому. А потрібно відмітити, що я знав дорогу до них на балкон. І ось одного разу, знайшовши момент, під покривом ночі я пробрався до них додому. Вони дверей не закрили на балконі, перелякав їх, як вони кричали - сам злякався, що помруть від інфаркту.
Вообщем план був вірним, я їм сподобався і вони мене вирішили нагодувати і залишити ночувати - вони думали на одну ніч. Ех, де одна ніч там і п'ять років.
Вообщем живу я тепер як король - годують мене на першу вимогу, спати не заважають, ну і я поводжуся пристойно, по ліжках і диванах не лажу, шпалери не рву. Від лотка відмовився, принципово і ходжу на вулицю, не чого удома антисанітарію розводити. Намагаюся бути культурним.
Так на цьому закінчу, а то перший раз багато так пишу, вже лапки втомилися.
До завтра мур мур няв.
Постскриптум. Вибачте за помилки, грамоті не навчений, шкіл котячих в наших краях немає. Фото невдале, у хазяїна руки ніби, а фотографує абияк, а сам селфи я робити не умію у мене ж лапки.