У страху великі очі - така приказка існує. В її правдивості я переконуюсь щодня, а іноді і щохвилини, особливо останні дні, коли з усіх сповіщень звучить застереження про закладання вибухівок в різних куточках міста. Тепер люди бачать небезпеку в усьому - смітті, яке кинуте будь де, покинутих сумках, забутих чи загублених дитячих іргашках. Сьогодні викликали поліцію, бо на дереві помітили літачка - дитячу іграшку, яка дуже легко літає високо в потоках повітря. Можливо пів року тому я б посміялась з цього, та сьогодні сама з застереженням обходжу усе стороною.
Big eyes in fear - there is such a saying. I am convinced of its truth every day, and sometimes every minute, especially the last few days, when all the notifications sound about the planting of explosives in different parts of the city. Now people see danger in everything - trash that is thrown anywhere, abandoned bags, forgotten or lost children's backpacks. Today called the police because they noticed an airplane on a tree - a children's toy that very easily flies high in air currents. Maybe half a year ago, I would have laughed at this, but today I avoid everything myself with a warning.
Та сьогодні велика коробка з під печива налякала і мене. Коробка стояла так собі сама по собі, біля поля, повз яке ми проходимо на роботу. Житлові будинки досить далеко звідти і спочатку я подумала, що то діти просто викинули коробку, яку вітром занесло аж в поле. Та уважніше придивившись зрозуміла що вітер і так досить сильний, а коробка на місці. І більше того - вона запакована. Страх огорнув мене з ніг до голови. З переляку я забула в яку службу телефонувати, коли помічаєш підозрілі речі.
But today, a big box of cookies scared me too. The box stood so-so by itself, next to the field we pass by on our way to work. The residential buildings are quite far from there, and at first I thought that the children had simply thrown out the box, which the wind carried all the way to the field. But after looking more closely, I realized that the wind was already quite strong, and the box was still in place. And what's more, it's packed. Fear enveloped me from head to toe. Out of fear, I forgot which service to call when you notice suspicious things.
Та поки я нервово шукала в гуглі що ж то за служба, коробка зашаруділа.... - щурі - подумала я і відійшла в сторону. Та шурхіт був дивний, неначе крильця. Ви не уявляєте здивування, коли я наважившись відкрити коробку побачила - маленького папужку. Ох...чи то хто загубив чи, не хочу в це вірити, таким чином хотів позбавитися пташки. Але на його щастя ми трапились на її шляху та врятували бідолашку. Віддали його в добрі руки, з ним все добре, і він отримає необхідний догляд та любов. А справжніх господарів так і не знайшли ((((((
But while I was nervously searching in Google for what kind of service, the box rustled... - rats - I thought and stepped aside. But the rustling was strange, like wings. You can't imagine my surprise when I dared to open the box and saw a small parrot. Oh... either someone lost it or, I don't want to believe it, wanted to get rid of the bird in this way. But luckily for him, we got in her way and saved the poor thing. We put him in good hands, he is doing well, and he will get the care and love he needs. And the real owners were never found ((((