Цього літа я вперше побачила на термометрі позначку 42 градуси тепла в тіні. А фото зі сходу, де стовпчик показував 63 для мене був шоком, з іншого виміру, чи то часу. Ніколи не могла уявити, що в нашому куточку світу буде щось подібне. І тут одразу згадується цікавий мем, з фоткою положення планет, акцентом Землі і Сонця і нашого міста посередині)))) Дихати немає чим, а шквальний вітер, який піднімав пилюку стіною, не давав навіть можливості вийти на вулицю.
Можливо тому, що мозок перестав працювати.....медики радять пити багато рідини в такі дні, та рідина не допомагала, здавалось навпаки, від неї набрякав, як якась булька.
В такий період навіть кондиціонер не рятував, адже сильним протягом відбивався на шиї, голові, спині, і його просто хотілось вимкнути. І коли прогноз нарешті показав ймовірність дощу, ми в це просто не повірили.
Та вітер і справді трішки вщухає, і навіть з'являються хмари, які рятують від палючого сонця. І накінець почав накрапати дощ, спочатку легенько, а потім дав шквалом і градом, швидкоминучим, і такий приємний озон лишив після себе.
Ось так все пізнається в порівнянні, коли страшна спека - чекаємо дощу. Коли дощ - вже й він надокучив, сонечка хочемо. Та одне знаємо напевне - погода різна, прекрасна, та найкраща та, яка комфортна людині, і не треба нарікати ні на що))))
Ось як радіють дощовому спокою качки в післяспекотний день.
