З дитинства моїм улюбленим місцем, куди я ходила гуляти, коли в дворі ні з ким було погратися, була місцина на березі річки. І хоч це місце майже в самому центрі міста, людей тут якось майже не було. Великі розлогі верби, соковита травичка, влітку завжди тут можна було знайти рятівну прохолоду і свіжість.
Вже в трохи старшому віці любила сюди приходити почитати якусь книгу, або підготуватися до іспитів, перечитуючи основні питання в конспектах. Старий великий повалений стовбур, був мені затишним диваном. Сьогодні це місце майже не змінилося, лише дерева стали більшими і трохи більше з'явилося чагарників навколо. Але це місце і досі є моїм улюбленим, коли мені потрібно наодинці побути з думками.
