Сьогодні моя історія про довгу і тяжку працю ось цього дзяблика. Не могла під'їхати ближче, шоб не злякати його, то вибачаюсь за "мильні" фото. Так от, цей кресень посмітюх. Вердик остаточний. Порпається він і його команда в смітті вже не перший день.
А інколи після цієї команди ще й замітати треба. Так сталось і сьогодні, але до замітання у мене не дійшло. Я довго дивилась, як цей працьовитий трудівник порпається і шукає собі щось. Що? Їжу, серветку. Я довго думала, що він рве серветку на шматки, шоб, можливо, гніздечко собі оболаштувати чи ще шось такого плану.
Довго я спостерігала за тяжкою його працею і врешті, порозриваючи все, що витягнув собі зі смітника, він вспокоївся і полетів, а я вирішила прибрати те, що той понароблював. Взяла віника і підійшла..... як дивлюсь, а то він на шмаття порозривав прокладку чиюсь. Порозривав пакетик в якій вона була закручена, просто до дрібних целофанових клаптиків і тоді ж взявся і за серединку, яка теж валялась розірвана на шмаття.
