Нелегко вчора було витримати ту повітряну тривогу, коли такі страшні новини знову лунали з усіх куточків рідної країни. Та день вже почався, якийсь рух запустився, тому мусили виходити з того становища, в якому перебували, хоча дуже психологічно не просто.
Yesterday, it was not easy to endure the anxiety in the air, when such terrible news was heard again from all corners of the native country. But the day has already begun, some kind of movement has started, so we had to get out of the situation we were in, although it was not easy psychologically.
Утім, як би ми не старались, та сили духу покидають, особливо коли ти хвилюєшся за дітей. Нічого так страшно не поглинає тебе як переляк за свою дитину, яка десь далеко. На щастя педагог в садку придумала як вийти з ситуації, поки мами летять до своїх малят, щоб ті малята не плакали одне перед одним через пронизливий звук сирени, а все таки відволіклись і заспокоїлися.
However, no matter how hard we try, the strength of spirit leaves, especially when you worry about children. There is nothing so terrible that consumes you as fear for your child, who is somewhere far away. Fortunately, the teacher in the kindergarten came up with a way to get out of the situation, while the mothers are flying to their children, so that the children do not cry in front of each other because of the piercing sound of the siren, but still get distracted and calm down.
Забігаючи наперед скажу, що під вечір, коли ми повернулись додому, я попросила доньку повторити такі завданнячка, і ми з дитиною разом провели такий психо тренінг з зарядки. І на диво, мою напругу це трохи зняло, особливо катання парочки стопою, ну дуже приємні релаксації, аж як підбадьорює)))
Looking ahead, I will say that in the evening, when we returned home, I asked my daughter to repeat such tasks, and the child and I together conducted such a psycho exercise training. And surprisingly, it relieved my tension a little, well, very pleasant relaxation, so encouraging)))
