Перебирали вчора в сільській хаті одну з кімнат, яка вже багато років виконує функцію більше складу, ніж кімнати. Але я б назвала цю кімнатку мінімузеєм, бо більшість речей в ньому, це ще нашої прапрабабусі.
Доньку особливо привабила стара швейна машинка, довго їй пояснювала, для чого вона потрібна взагалі, і що колись, одяг для всієї родини шили вдома, бу купити в магазинах його тоді було проблематично.
А ще вона була вражена, що ця машинка працює без електрики, і за допомогою ножного приводу і роботі ногами весь механізм приходив до руху.
Згадала, як я у дитинстві любила гратися з цією педалькою, яка крутила колесо, а я уявляла себе за кермом старого паротяга. Ох і цікаво так іноді зануритись у спогади )))
