On Thursday, walking around my hometown, I enjoyed the beauty of nature. Nature became the best outlet for many Ukrainians during the war. After all the horrors that are happening across the country, people began to be filled with hatred. Looking at all this beauty. I noticed how anger, aggression and hatred began to recede into the background.
В четвер, прогулюючись по рідному місту я насолоджувався красою природи. Природа для багатьох українців під час війни стала найкращою віддушиною. Після усіх жахіть, що відбуваються по всій країні, людей почала переповнювати ненависть. Дивлячись на всю цю красу. Помітив як злість, агресія та ненависть почали кудись відходити на задній план.
While taking photo after photo, I periodically noticed the looks of other passers-by. Some people greeted my admiration for beauty with smiles that read understanding and praise. Some people immediately looked up at the sky to make sure no rockets or planes were flying over it.
Роблячи фото за фото я періодично помічав на собі погляди інших перехожих. Деякі люди зустрічали моє милування красою посмішками, в яких читалося розуміння та похвала. Деякі люди відразу піднімали погляд до неба, щоб пересвідчитись що по ньому не пролітає ніяка ракета чи літак.
Most people, walking with their heads down, overwhelmed by their problems, did not pay any attention to me or the beauty around us. I do not condemn them in any way. Who knows what grief these people had to go through. The very fact that these people continue to wake up, gather and go somewhere is already their native mini feat.
Більшість людей, йдучи опустивши голову, завантажені своїми проблемами, взагалі не звертали уваги ні на мене ні на ту красу, що навколо нас. Я ні в якому разі не осуджую їх. Хто знає яке горе довилось пережити цим людям. Сам факт того, що ці люди продовжують прокидатись, збиратись і йти кудись вже своє рідний міні подвиг.
I am convinced that no matter how great the mental trauma of the war was, there are no things to put an end to in life. Life may seem cruel, unjust, but it does not cease to be beautiful in terms of beauty. It all depends on the person, to be more specific, it all depends on what things he focuses on…
Впевнений, що не в залежності від того, наскільки великою психічною травмою було горе від війни, немає таких речей через які варто ставити хрест на житті. Життя може здаватись жорстоким, несправедливим але від цього воно не перестає бути прекрасним с точки зору краси. Все залежить тільки від людини, якщо бути більш конкретним, все залежить від того на яких речах вона акцентує свою увагу…
Who are we besides the ability to distribute attention? Take care of yourself. Everything will be Ukraine.
Хто ми є, крім здатності розподіляти увагу? Бережімо себе. Все буде Україна.