Вчора був день народження Володимира Івасюка, чия музика була актом свободи. Моя подруга покликала мене на концерт. Я одягнула сукню і пішла на цю зустріч. Коли заходиш у залу , то простір розширюється від першої ноти Володимира Івасюка.
За тридцять років життя композитор створив масштаб, який не можливо осягнути, він був геній, який попри заборони записав в піснях найцінніше Він став голосом нації та загинув за свою ідентичність.
В цих піснях я почула стільки любові і нашого українського генетичного коду. І про СЕБЕ. Про жінку, яка сьогодні народилася заново під музику Івасюка.
І кожен з нас в цих піснях бачить себе. А я бачу в цих піснях ключові символи власної історії. Поки ми маєм цей «корінь», жоден «шторм» не зможе вирвати нас з життя.
Червона рута як символ неможливого, рідкісного шансу, що можна розквітати тоді, коли сама собі забажаєш без графіків і розрахунків.
Водограй- символ вічного руху і оновлення. Це сила, яку не можливо втримати руками, вода розбивається у мільярди бризок, але залишається цілісною.
Смереки та Гори — Символ вертикалі та витривалості.У піснях Івасюка гори — це не просто ландшафт, це шлях вгору, подалі від буденності та дрібних інтриг. Гори вчать мене, чим вище я піднімаюся, тим менше мене дістає шум долини.
Мальви — Символ вічної пам'яті та материнської любові. Це квіти, що стоять в селі біля вікна, чекаючи. Але в Івасюка вони також про жертовність і незламність.
Колір Сонця та Світла-це антипод темряви та прихованих сенсів. Світло завжди викриває ілюзії .
Зал стоячи співав, я аплодувала, що аж долоні пекли, і мого захвату не було меж. А потім я поїхала з своїми рідними людьми. І наш концерт не закінчився ми продовжили співати, говорити про прекрасне, я відчувала себе щасливою.
Є музика, яка лікує. Є люди, з якими можна співати в машині й хихотати так, що ніч стає світлою. А є моменти, коли ти просто повертаєшся додому, готуєш синові вечерю і відчуваєш: я — на своєму місці. Я — вільна.
Сьогодні я не просто слухала музику. Я чула своє власне серце. І воно співає про те, що ніжність — це неймовірна сила, а мрійливість — це крила, які неможливо зламати.
Я пташка — і небо у кожній клітині!
Віднині й назавжди. Моя весна вже тут.
Yesterday was the birthday of Volodymyr Ivasyuk. My friend invited me to a concert, so I put on my dress and went to this meeting. When you enter the hall, the space seems to expand from the very first note of Ivasyuk’s music.
In just thirty years of life, this composer created a legacy of such magnitude that it is impossible to fully grasp. He was a genius who, despite all prohibitions, encoded the most precious things in his songs.
In these melodies, I heard so much love and our Ukrainian genetic code. But I also heard something about MYSELF. About a woman who was born anew tonight under the sound of Ivasyuk’s music.
Every person sees themselves in these songs. For me, they have become the key symbols of my own story. As long as we have this "root," no "storm" can ever tear us out of life.
The Red Rue (Chervona Ruta) — a symbol of the impossible and the rare. It reminds me that I can bloom whenever I choose, without schedules, algorithms, or calculations.
The Waterfall (Vodohrai) — a symbol of eternal movement and renewal. It is a force that cannot be held by hands; the water breaks into billions of splashes, yet it remains whole and unstoppable.
The Firs and the Mountains — symbols of verticality and resilience. In Ivasyuk’s songs, mountains are not just a landscape; they are a path upward, far away from mundanity and petty intrigues. The mountains teach me: the higher I rise, the less the "noise of the valley" can reach me.
The Malvas (Traditional Mallows) — a symbol of eternal memory and maternal love. These are the flowers that stand by the window in the village, waiting. In Ivasyuk’s world, they also represent sacrifice and steadfastness.
The Color of Sun and Light — the ultimate antonym to darkness and hidden meanings. Light always exposes illusions.
The hall stood in a standing ovation. I applauded until my palms burned, and my delight knew no bounds. Afterward, I drove home with my loved ones. Our concert didn't end there—we continued singing, talking about beautiful things, and I felt truly happy.
There is music that heals. There are people with whom you can sing in a car and laugh so hard that the night turns bright. And there are moments when you simply return home, cook dinner for your son, and feel: I am in my place. I am free.
Tonight, I didn't just listen to music. I heard my own heart. And it sings that tenderness is an incredible power, and dreaminess is a pair of wings that cannot be broken.
I am a bird — and there is heaven in every cell of my being!
From now on and forever. My Spring is already here.
Translated and adapted by Gemini
