Доброго ранку країно🇺🇦
Сьогодні розповім як ми потрапили до справжньої майстерні дронів камікадзе, і як Максим віддав на потреби військових свої дрони.
Також прошу поширення про діяльність Волонтерського фонду "Ейпріл", донати на створення fpv-дронів, які знищують щодня самі знаєте кого і очищають від них українську землю.
Працює дрон «ГРІМ» та міцні воїни 93 бригади ЗСУ «Холодний Яр»
Донатимо тут:
🇺🇦карта Приватбанку
5168 7520 8333 3586
🇺🇦Монобанк
5375 4112 0202 2229
🟧 Paypal: lvivseven@gmail.com
Фотографія 1 і 2 з сторінки фонду в соціальній мережі Фейсбук
Отож, кілька років тому Максимові на свято святого Микалая подарували дрони. Це було дуже цікава іграшка для хлопчика. Проблемою було те, що ми не вміли ним користуватися. Кілька разів все ж піднімали в повітря наш маленьких дрон. А потім він падав то в кущі, то в дерева. Тому вони залишалися в коробках. Як ви знаєте під час військового стану користуватися дронами на території України заборонено, або для цього потрібний спеціальний дозвіл від військових.
Дрони два роки лежали в коробках. Менший ми брали з собою в Польщу і там трохи користувалися. Максим пробував його піднімати вгору. А тепер в Україні знову Максим не міг користуватися своїми подарунками. Одного разу мій син вирішив віддати їх для потреб військових. І я знайшла саме тих, кому буде корисним наші подарунки. Це благодійний фонд "Ейпріл". Там працюють мої добрі знайомі, які мені в судових справах дуже допомагають.
Вчора ми цілий день провели на справжній фабриці по виготовленню дронів камікадзе. Максим передав свої дрони на навчання військових керувати дронами камікадзе. Чоловіки зібралися навколо нас, вони тиснули маленьку ручку мого сина і висловлювали свою вдячність за такий мужній поступок. Це була велика подія для мого сина. Максим також познайомився з військовим оператором дрону Захаром. Мій син довго спостерігав за тим, як Захар навчав керувати дроном на симуляторі в комп'ютері. У нього керувати виходило впевнено і чітко. Тому Максим також хотів спробувати себе в керуванні дрона в грі.
Коли я поспідкувалася з людьми, які залучено до створення цих диво-пташок, то відчула впевненість у завтрашньому дні, що наша країна тримається на таких людях. Тут вирують інші цінності. Я в захваті від побаченого і почутого. В повітрі на фабриці по виготовленню дронів я відчувала смак перемоги.
Максим піднімав дрона, керував ним, але щоразу втрачав його і гра починалася знову. В реальному житті, коли нам падав на землю дрон, ми щоразу переживали, що він побився, бо іграшка є досить тендітною і потребує певних навиків в керуванні. Але слова оператора дронів Захара змотивували мого сина до нових і нових спроб саме у цій віртуальній грі. Маємо можливість поставити цю програму вдома на комп'ютері і вчитися в вільний час.
Ще хочу написати вам кілька тез, про які я думаю. Я впевнена, що кожен з нас робить щось для нашої спільної перемоги і ми мусимо робити ще трохи більше, щоб допомогти нашим хлопцям на передовій. Я часто бачу на вулицях ту сіру масу пристосованих людей, які не тямлять в тому, що нічого не роблять. Ми сильні, коли разом! Зараз дрони камікадзе рятують життя нашим військовим, а дронів багато не буває. Запити від військових приходять в майстерню щодня. Це майже одноразовий виріб. В майстерні працюють усі хто має бажання це робити. Адвокати, художники, студенти, власники підприємств. Кожен дрон тестується і найприємніше, що ефективно використовуєтться в очищенні української землі.
Ми всі розуміємо, що перемогти не так вже і просто. Тому ми маємо діяти безупинно і йти впевнено до своєї мрії.
Сьогодні. Завтра. Щодня.
Дякую вам всім за приділений час!